ТЕСТИ ЗА ВИ ТЕРЯЕТЕ СВОЙ ШАНС Тестові завдання 1. Відокремлений додаток ужито в реченні А Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно. Б. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні. В.Край шляху, у долинці, догорає вогнище. Г. А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка. Д. За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив. 2. Одиничний дієприслівник треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено) А. Бійці пересувались катакомбами згорбившись. Б. Одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи. В. Із вирію летять курличучи ключі. Г. Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол. Д. Чорна качка тримається на воді розпластавшись. 3. Потребує редагування речення А. Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду. Б. Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі. В. Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море. Г. Пожадливо втягуючи в себе повітря, Семен подався додому. Д. Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом. 4. Поширене означення треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено) А. Наближається повний спеки і світла південь. Б. Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани? В Мечем і кров’ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада. Г. Шумлять білим цвітом налиті сади навесні. Д. Раз добром нагріте серце вік не прохолоне. 5. Якщо на місці крапок уписати сполуку слів оздоблені інеєм, то неускладненим стане речення А. ... вражають красою дерева. Б. Вражають красою дерева ... . В. Дерева ... вражають красою. Г. Вражають красою ... дерева. Д. Красою вражають дерева... . 6. Установіть відповідність Відокремлений член речення 1. Обставина 2. Додаток 3. Означення 4. Прикладка А. Ніхто, крім тебе самого, цього не зробить. Б. У кімнату ллється повітря, напоєне пахощами літнього саду. В. І ми, поети атомного віку, останні трубадури на землі. Г. Заночував туман у полі, уранці плакав над рікою. Д. Усю зиму піднімалися води Дніпра, заливаючи плавні, озера. 7. Творче завдання. Із поданими конструкціями складіть і запишіть речення, ускладнені відокремленими членами (також уточнювальними). Підкресліть відокремлені члени речення відповідно до їх синтаксичної ролі. - Крім самого себе; - Дбаючи про добрі наслідки. - Неперевершений майстер; - Повний життєдайного тепла; - Теплого літнього вечора.

По-справжньому щасливі люди завжди успішні. Але щастя, успіх не з’являються в них просто так, вони важко працюють для того, щоб його здобути. Іноді життя вимагає від таких людей дуже серйозних змін, і в них вистачає хоробрості здійснити ці зміни, бо вони знають: усе на краще.

Старші часто повторюють, що всі ми самі будуємо своє життя, усі ми — керманичі своєї долі. Але для того, щоб будувати, треба мати сміливість, треба, як то кажуть, не пливти за течією, а боротися з нею, підкорювати її своїм потребам. Завдяки сміливості вигравалися цілі війни, люди підкорювали місця, де неможливо навіть жити в нормальних умовах.

Швайка, найвидатніший з уруських розвідників, який отримав своє прізвисько за те, що вбивав татар як швайка, втікає від Гафура-аги та інших татар на своєму вже другому коні Вітрику. Вже другий день триває переслідування, Швайка поранений. От його наздоганяють у виді підкови татари та хочуть зловити тільки живцем, щоб потім здерти з нього шкуру і повісити іншим для остраху. Та от Вітрик мчить швайку до діброви, де Швайка вбиває Гафур-агу, а інші перелякані татари тікають, щоб іх так само не вбили. Проводи козаків Дванадцятирічний Санько, який має пасти курчат, разом зі своїм ліпшим другом Грицьком, який має пасти корів, біжать, щоб подивитися як хлопці з їх Воронівки підуть козакувати, тобто попливуть полювати та рибу ловити. Це татари назвали це ремесло козацтвом, що означало вільна людина. От дід Кібчик (Грицик називає його дідо), який все життя козакував і навіть до моря ходив, надає останні поради молодим козакам, щоб вони тільки на островах ночували, а як припливуть до Кам’яного острова, то нехай примкнуть до Василя Байлемового. Козаки відпливають, а Санько з Грицем і дідом ідуть додому. Гриць розповідає діду, що він якось бачив нечисту силу на згарищі, на що той накричав на нього та заборонив більше туди ходити. Врятуймо Воронівку   Грицько розповідає Санькові, що минулого тижня пас череду і одна з корів втекла, а коли він почав її шукати то видерся на гору і побачив, як на згарищі щось заблищало та заходило: не то вовк, не то людина. Потім він почув звуки і почав тікати, а його наздоганяли аж до Воронівки, то була корова, що втекла. Наступного дня він ходив на згарище і бачив там сліди як людські так і вовчі. Хлопці вирішили, що то вовкулаки оселились там і їм потрібно взяти когось з дорослих і перевірити ще раз згарище. Тут бугай Петрик з череди Грицька зайшов у село та наробив переполоху. Всі боялися цього бугая, тільки Демно Дурна Сила, що був на 3 роки старше хлопців хотів ломакою прогнати Петрика, та дід Кібчик не дозволив. Грицько заспокоїв Петрика, та сказав Санькові, що вони візьмуть з собою Демка на згарище. Похід на вовкулаків Демко, як завжди отримав від діда за те, що через свою силу зламав граблі і саме чухав себе нижче спини, як Грицик з Санькою запропонували піти вночі на вовкулаків. Спочатку він вагався, аж поки не вирішив іти з довбнею — з нею нічого не страшно. Вночі Грицик з Демком розбудили Санька за до прив’язаної до ноги мотузки та вирушили на згарище підстарости Сідрика. Біля кам’яного льоху вони побачили якусь постать та почули звуки, а коли опритомніли, то вже довбня висіла на дереві. Ранком всі повернулися додому, та от попало різкою тільки Демкові від діда, що той ходив на згарище. Суперечка Швайка приїжджає до пана Кобильського канівського старости, який намагається вмовити того докладати про інших козаків, хто де полює та що здобуває, щоб потім обкласти даниною. Та Пилип (їм’я Швайки) відмовляє та пригрожує переяславським старостою Михайлом Масло, якого пан Кобильський боїться і зі словами «Я вас не чув і ви мене не бачили» іде від пана. dovidka.biz.ua Кобильський лається і кличе Тишкевича та наказує тому взяти ще п’ятьох хлопців та вбити Пилипа за ослух. Вночі не поспішаючи дорогою Швайка чує, що хтось попереду чатує на дорозі. З розмови він розуміє, що то по його душу. Хоча він може їх сам порішити та жаліє їх (вони ж однієї з ним крові, а не татари) і оминає і їде далі. Пастухи Грицик пас худобу не сам, а ще з трьома старими пастухами і полюбляв слухати їх розповіді. Та сьогодні Петрик був не в гуморі і Грицик пас його поодаль. Та от пастухи побачили, що пан Кобильський скаче зі своїми людьми і щоб не влетіло їм від нього сховалися, а Грицику наказали залишитись.