Как приятно гулять в зимнем лесу! На солнце снег сверкает, блестит, переливается всеми цветами радуги. Величественно красуются деревья, укрытые снежными покровами. Пушистый снег лежит на разлогих ветках елей. Кажется, будто волшебник одел всю природу в сказочные белые наряды.
Воздух чистый, прозрачный, звенящий. Хочется бесконечно вдыхать терпкий аромат зимнего леса. Мельчайшие пылинки переливаются в лучах солнца. Дышится легко и непринужденно. Мороз пощипывает щеки, рисуя на них яркий румянец.
Верхушки деревьев, укрытые снегом, плавно колышутся под порывами ветра. Ветки опустились под тяжестью снежного покрова. В зимнем лесу стоит тишина, не слышно разноголосого пения птиц. Изредка слышится карканье ворон, стрекотание сорок, постукивание дятла.
Снег весело скрипит и потрескивает под ногами. Мне нравится рассматривать снежинки. Какие же они красивые и необычные! Самое удивительное то, что они все разные. Кажется, будто сказочный мастер сделал эти совсем маленькие, ажурные звездочки.
...В автобусі Оксана зайняла зручне місце й безтурботно поринула в свої мрії. Не зважила, коли на одній із зупинок увійшла і стала якраз біля неї літня жінка з важкими сумками. Пасажири попросили дівчинку поступитися місцем. Та Оксана вдала, ніби не чує..А лише зверхньо подумала: «Невелика пані, якщо з торбами носиться...»
Увечері Оксана з матір'ю та батьком подзвонили до нових сусідів, які справляли новосілля і запросили їх на знайомиш. Двері відчинилися і на порозі стала жінка, яку Оксана так образила своєю нечемністю в автобусі, а на столі було частування з тих самих важких сумок.
Оксана ладна була провалитися крізь землю. Мати вихваляла перед новою сусідкою свою доньку, яка вона вихована та скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає. І кожне II слово, як насмішка, стьобали дівчину. А сусідка спокійно, розуміюче дивилась їй просто в очі. Той погляд надовго запам'ятався Оксані.
Часом потрібен гіркий урок, щоб людина зрозуміла, що причиною багатьох її неприємностей і невдач у житті є елементарна невихованість.
