Скласти речення з однорідними членами з будь яким порядковим числівником на тисячний

Хоч би малюнок прикріпили, бо ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках,  світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної  верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою. вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.

Спаржа (тема) відома людству понад два тисячоліття: її садили давні греки, римляни та народи Середньої Азії як лікарську, харчову й декоративну рослину (рема) В Елладі вона була предметом культу (тема): з неї плели вінки й заквітчували ними на весіллі наречених, благословляли їхній шлюб. (рема) У страву не вживали, бо вважали за неможливе їсти таку рослину. (Рема)

Очевидно, це було пов'язано з легендою про те, як спаржа до красуні Перигоні врятуватися від переслідувань Тезея. Утікаючи, дівчина прибігла на поле зі спаржею і заховалась у її заростях. Тезей довго шукав утікачку, проте не зміг її знайти: спаржеве поле заступило красуню сизим туманом, тому й Перигона на знак подяки заприсяглася не їсти і не зривати цю рослину. (Рема)  

Отаку поетичну легенду створили люди.