БУДЬ ЛАСОЧКА ,ДО ТЬ ЗНАЙТИ ВІДОКРЕМЛЕННІ ДОДАТКИ,ДЯКУЮ ПІДКРЕСЛІТЬ, Жив – поживав додаток. Він уже якось звик до того, що разом з означенням та обставиною виконував другорядну роль. Так було тривалий час, але, як кажуть, ніщо не стоїть на місці. От і сімейство додатків розросталося, міцніло. Крім додатків, виражених займенниками, іменниками, ця родина поповнилася ще поєднанням прийменників з іменниками. Аж ось додаток разом з означенням і обставиною вирішили хоч якось підкреслити свою значущість. Стали вимагати, щоб їх почали виділяти комами. Так виникло маленьке царство, яке назвало себе Відокремлені Члени Речення. Проте не подумайте, що сюди потрапили, наприклад, усі додатки. Щоб стати відокремленим членом речення, слід відповідати певним вимогам.

"Не шукай правди в інших,коли в тебе її немає"      Іноді ми ображаємось на тих людей,які колись сказали неправду,але потрібно задуматись чи ми цього ніколи не робили.Є такий золотий вислів"Стався до людей так,як би ти хотів, щоб ставились до тебе"И це  дійсно так.Якщо ти будешь брехать,то люди які тебе оточують,яким ті сказав вигадану подію ,то вони бідуть вчинити так само.      Що краще солодка брехня,чи гірка правда?На мою думку гірка правда.Тому що краще сказати правду,якої б вона не була.А брехати по-перше не можна і це негарно.По-друге якщо хтось дізнається правду,то тобі буде погано.По-третє якщо,ти будешь брехати то в тебе буде не більше знайомих,а навпаки менше.     Тому,можна зробити висновок:що,брехати не потрібно. 

У тістому лісі, біля схилу, що вів до річки, простягла свої білосніжні пелюсточки до сонечка маленька конвалія. Цього ранку на спів її дзвіночків прилетіла перша весняна бджілка. Вона пильно придивилась до молодого зеленого листячка і тоненького стебельця і сіла поряд на гілочку. Звабивий аромат конвалії скружив її голівку. Обережно бджілка запитала конвалію:

- Звідки ти взялась тут?

Вітер похитавши дзвіночками конвалії, відповів тихим дзенькітом:

- З"явилась вона тут, від загубленої чистої сльози молодої дівчини.

-Тому ти, напевне, така ніжна і беззахистна?

- Так. Хоч сонечко і гріє, та мені тут сумно самій. Навколо високі дерева, що я навіть не бачу їх верхівок і більше нікого, - журливо відповіла конвалія.

Бджілка ще ближче підлетіла до конвалії і запропонувала їй свою дружбу. Конвалія зраділа і всміхнулась. Тепер вони щодня перешіптуються між собою. Про весну і її красуⒶ.