Скласти складний план до тексту
КВІТИ КАТЕРИНИ БІЛОКУР
Пабло Пікассо відтулив штору на стіні — й на нього глянули квіти... Таки глянули, бо сонце, що вийшло, виборсалося з густої піняви й стало навпроти вікна кабінету, жадібно наткнулося на
I кожну їхню пелюстку, заходилось пестити їх, ніжити, напувати своїм цілющим теплом. І мальви, півники, чорнобривці, півонії, калачики, жоржини, любисток, ружі, кручені паничі, невісточки, нагідки, королевий світ, волошки, айстри, левкої раптом ожили й потягнулися до світла.
Своїми невидимими корінцями квіти дотягнулися аж до рідної Богданівки, до її чорнозему, без якого вже не могли існувати.
II Полотно, на якому вони намальовані, зіткане з льону, що виріс на українській землі, фарби - з олії з цього льону, а намалювала їх жінка, яка без цієї землі була б хіба що перекотиполем. За тисячі кілометрів од рідного дому квіти про це не забули, бо Катерина наділила їх своєю пам’яттю.
Пабло Пікассо заплющив очі.
Але перед його зором усе одно стояли квіти, виплекані південним сонцем і чистою та буйною фантазією художниці. Такими бачилися йому квіти лише в дитинстві.
III На теплих пагорбах рідної Іспанії. Тільки в дитинстві їх можна побачити такими радісними й здивованими очима, тільки не затуркана суєтою душа може отак їх відчути. І тепер квіти дивилися на нього очима забутих казок і давно забутих ним радостей, таких чистих і благовісних радостей, які випадають людині лише раз на все життя. Їх може подарувати лише батьківщина й дитинство. А ще точніше - батьківщина в дитинстві (За В. Яворівським).
