Я з нетерпінням чекала літні канікули, та от нарешті вони настали. В середині літа ми з батьками планували відвідати море в місті Одесі.
На початку літа я гуляла у дворі. Ми з друзями весело проводили час, граючи в рухливі ігри: волейбол, баскетбол. Вечорами я із задоволенням дивилася цікаві фільми та читала книги. У липні ми зібралися до моря. Коли приїхали до Одеси, оселилися в заброньованому готелі. Розклавши речі, відразу ж вирішили відвідати міський пляж, який знаходився зовсім недалеко. Але нам завадив дощ. Раптово почалася сильна злива. Перечекавши її в готелі, ми знову пішли до моря. На наш подив, пляж був майже безлюдним. Після дощу люди не стали повертатися.
Вода була тепла й ласкава, майже без хвиль. Так було приємно після довгої дороги зануритися в море! Цей пляж привабливий тим, що він піщаний, і біля берега неглибоко. Потрібно дуже далеко йти, щоб досягти глибини. Ми довго плавали та засмагали на сонечку. Після дощу воно не було гарячим, тому ми не боялися обгоріти.
Ми намагалися відвідувати пляж майже кожен день. Мої літні канікули були незабутніми!
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
