Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
Я вважаю , що сучаснi технологiï зараз стають все бiльш популярними, ми можемо гати ,як дiти можуть цiлий день проводити в телефонi, та не цiкавитися бiльше нiчим. Це все дуже засмучує. Але, на мою думку, жоден електронний пiдручник не може замiнити книгу, гортання сторiнок, ïх запах . А походи до театру, це така дивовижна подiя , коли ти дивишся на неймовiрнi вистави , сцени , вiд яких ти затамовуєш подих. На мiй погляд , сучасному поколiнню потрiбно брати приклад вiд людей старшого вiку, та вчитися у них як потрiбно цiнувати театри та книги. Я вважаю , що iнтернет та телебачення, це добре, але все ж таки ми повиннi цiнувати мистецтво та творчiсть письменникiв та акторiв театру.
Якось так
Тримай бажаю успiхiв у навчаннi
