Наш світ дуже великий і про нього ми знаємо не так багато. Але ж ми для цього і потрібні. Впізнавати світ, робити все те що для нього краще. Треба завжди піклуватися про нашу природу, бо якщо ми забуднюємо ії, то забруднюємо і себе.
Весь наш світ дуже взаємозв`язаний між собою і якщо якийсь зв`язок розв`яжиться, то може це призвести до глобальної екологічної проблеми. І це потребує великих зусиль людини. ..
Наш світ дуже різноманітний. І вчені щоб не плутатись, придумали окремі назви різних сфер. Так вони зробили для полегшення вивчення якоїсь сфери.Ось, наприклад ноосфера.
Ноосфера- це сучасна стадія біосфери, пов`язана з появою в ній людства.
Ноосферу можна розглядати як єдність "природи" і культури.
Або ж літосфера. Літосфера - зовнішня тверда оболонка. Вона складається з поверхневого шару осадових порід. Ще є гідросфера. Це сукупність всіх водойм, що утворить водну оболонку Землі. Ще є деякі сфери, але про них дуже багато інформації.
І що саме цікаво, всі ці сфери теж зв*язані між собою.
Людина піклується про природу. Як саме? Вона видала таку книгу як " Червона книга". В ній узагальнені матеріали про сучасний стан рідкісних і таких,що знаходяться загрозою зникнення,видів тварин і рослин. Ще є і " Зелена книга". Крім рідкісних видів рослин, існують і унікальні рослини угрупованні, які також потребують охорони. Вирішення цієї проблеми зумовила необхідність створення Зеленої книги.
Подробнее - на -
Відповідь:
На західному узбережжі сучасної Греції, близько 150 кілометрів на захід від Афін, розташовувалося стародавнє місто Олімпія, слава про яке поширювалася далеко за його межі. За переказами, саме тут Зевс вступив у боротьбу зі своїм батьком, кровожерливим і віроломним Кроном, який пожирав своїх дітей, оскільки оракул передбачив йому загибель від руки сина. Урятований матір’ю, змужнілий Зевс переміг Крона.
На честь цієї перемоги було започатковано Олімпійські ігри, що вперше відбулись у 776 році до н. е. Минуло більше двох століть, і в 456 році до н. е. в Олімпії архітектор Лібон збудував храм, присвячений Зевсу, що став головною святинею міста. Оскільки на той час міць Давньої Греції постійно зростала, храм здавався надто Було вирішено поставити в ньому величну статую Зевса Олімпійського. Головним архітектором здійснення цього завдання призначили афінського скульптора Фідія.
Майстер почав закладати статую близько 440 року до н. е. Роком раніше він розробив техніку, щоб підготувати безліч золота й слонової кістки для будівництва. Фідій вирізав і ліпив частини статуї, перш ніж вони могли бути зібрані в єдине ціле в самому храмі.
Коли будівництво статуї заввишки понад 12 метрів було завершене, їй ледве вистачило місця в храмі. Античний географ Страбон писав: «Хоч сам храм дуже великий, скульптор критикується за те, що не врахував реальне співвідношення пропорцій статуї до храму. Він показав Зевса посадженим на трон, але з головою, яка майже упирається в стелю, щоб у нас складалося враження, що якщо Зевс встане, то головою дістане даху храму».
Велич і краса статуї Зевса Олімпійського настільки вразили сучасників, що скульптура була визнана одним із семи чудес світу.
Твори давніх істориків, археологічні знахідки (невеликі копії, зображення на монетах) донесли до нас скульптурний образ давньогрецького божества. Фідій зобразив Зевса, який сидить на троні. Оливковий вінок прикрашав голову бога, борода хвилястими пасмами обрамовувала його обличчя, з лівого плеча спадав плащ, що прикривав частину ніг. Фігура Зевса була виконана з дерева, і на цю основу за до бронзових і залізних цвяхів, спеціальних гачків кріпилися деталі зі слонової кістки й золота (така техніка називається хрисоелефантинною).
Обличчя й руки були зі слонової кістки, волосся, борода, вінок, плащ і сандалі - із золота, очі - з коштовних каменів. Мандрівники, які бачили Зевса в Олімпії, називають дивними поєднання в його лику владності й милосердя, мудрості й доброти. Трон був зроблений з дерева й покритий золотом і слоновою кісткою. Ніжки трону прикрашали фігурки Ніки - богині Перемоги. Ручки трону підтримували сфінкси, а його спинку прикрашали харити - богині краси, дочки Зевса й Гери.
Перед п’єдесталом був улаштований невеликий басейн, викладений блакитним елевксінським каменем і білим мармуром. Зі слів давньогрецького письменника Павсанія, басейн служив для стоку залишків оливкової олії, якою регулярно змащували статую (олія зберігала слонову кістку від розсихання). Світло, що проникало крізь двері темного храму, відбиваючись від поверхні рідини в басейні, падало на золото одягу Зевса й освітлювало його голову. Відвідувачам здавалося, що сяйво йде від самого лику божества.
Нащадки високо цінили витвір Фідія. Знаменитий оратор і політичний діяч Риму Цицерон назвав Зевса Олімпійського втіленням краси. Римський письменник і вчений Гай Пліній Старший вважав скульптуру незрівнянним шедевром.
Протягом багатьох років храм в Олімпії приваблював відвідувачів з усього світу. У І столітті римський імператор Калігула спробував перевезти статую до Рима. Проте його спроба зазнала невдачі.
Після того як у 391 році імператор Феодосій заборонив Олімпійські ігри, храм було закрито. Із часом споруду пошкодили землетруси, обвали, пожежі й повені. Багаті греки перемістили статую Зевса до палацу Константинополя. Там вона зберігалася, поки не була знищена великою пожежею в 462 році (3 посібника).
Пояснення:
