«Єдиний шлях, що веде до знанняj — це діяльність». Прочитайте речення. Скажіть, які часові форми дієслова вживаються замість інших.

1. Вийшов за школу — світа білого не видно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє. 2. Сиджу — як загуде в грубі, як сипне, війне снігом у вікна — зразу стемніло (З те. С. Васильченко). 3. Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває; то приляже та послуха, як кобзар співає (Т. Шевченко).

Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу... він стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього зі снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя... Поглядом болю і туги дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надії, і залізні туркоти війни, і її, ще страшнішу тишу...

Написати твір-роздум на тему "Моє життєве кредо" :

У кожного з нас є життєве кредо, яке характеризує світогляд людини. Моє життєве кредо звучить так: "Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом". Я вважаю, що милосердя та доброчинність - основа нашого щасливого існування на Землі. Якби кожен з нас частіше робив щось хороше, то зло нашого світу однозначно б було повалено.

Коли я роблю щось добре, мені здається, що душа наповнюється світлом. Я ніколи не очікую якоїсь віддачі та віддяки за свої вчинки, адже роблю це щиро та віддано. Головне - це просто прагнути творити добро, дарувати людям частинку себе та віддано служити кожній людині. Ось такі мої погляди на життя.