Вправа 3. Прочитай речення.
Випиши займенники. Визнач їх
рід, число, відмінок.
1) Я з тої дивної країни, що має
бозна-скільки літ, країни сонця —
України, яка дивує й досі світ.
(О. Довгий) 2) Дехто в метушні і не
помітив, що не та пора і ми не ті.
(Б. Олійник) 3) У неділю на вигоні
дівчата гуляли, жартували з
парубками, деякі співали...
(Т. Шевченко) 4) Усяк до чого-
небудь вдався. (Л. Глібов) 5) є
щось святе в словах «мій рідний
край». (Л. Забашта) 6) Це все було
в якійсь країні, але не знаю я, в
якій. (М. Рильський) 7) Ми весь
час стоїмо на грані невідомих
шляхів майбутніх. (О. Теліга) 8)
Любим нашу рідну мову і не
зрадимо її. (Г. Бідняк)​

Ріка Стугна протікає біля нашого села. Вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє закоханих... Вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всідаються коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. Вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.
Вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою Стугни. Тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, рибалки, спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.

Р.S хех я устала

Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. Я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. У цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. У синіх очах батька з’являються веселі вогники, губи посміхаються, і від цього все його обличчя наче молодішає.
Але мій батько не тільки грає зі мною, він вміє уважно вислухати мене. Батько – мій перший радник у всіх проблемах. Коли ми розмовляємо, очі батька знов змінюються. Тепер я бачу в них увагу, доброту, мудрість, спокій і знов той самий вогник. Батько розмовляє зі мною, як із дорослим. І я цим дуже пишаюсь.
Я не люблю засмучувати батька, бо тоді в його очах згасає мій улюблений вогник. Вони тьмянішають, і я бачу в них біль або сором за мене.
Я дуже люблю очі батька, я бачив у них різний настрій і різні почуття. Але ніколи не було в них неправди та фальші. Я впевнений, очі мого батька мене ніколи не зрадять.