Відповідь:
Тривалої молитви, а тоді єврей пішов додому на швидку поснідав і повертався до синагоги, аби вправлятися там до обіду. А потім він чимчихував на ринок, де укладав дрібні угоди, що забезпечували його коштами на задоволення щоденних потреб. Далі знов йшов до синагоги, щоби вечері після молитви сісти на священні книжки і стодіювати їх аж до півночі. Бідний єврей також прокидався з першими півнями, проте його злиденне становище не дозволяло йому виділяти час вивченню Тори попри важку і марудну працю, цей чолов’яга заробляв так мало, що йому ледь ледь вистачало на шматок хліба. Поспіхом до світанку, він брався до роботи, що тривала цілісінький день і майже всю ніч. У суботу, коли у нього з’являлася можливість взяти до рук книжку Горопаха, він все-таки засинав від утоми. Зустрічаючись зі злидарем на подвір’ї учений сусід кидав на нього сповнений пихи погляд, а тоді з утіхою повертався до праведних клопотів. Та кінець кінцям, обидва сусіда завершили свій земний шлях і їхні душі повстали перед небесним судом, а там, як відомо, життя кожної людини зважується по зерняткам Божественного правосуддя. Коли судили вченого на одну шайбу терезів янгол поклав головні його чесноти: досконале вивчення Тори, тривалі молитви, стриманість і чесність, а на іншій шайці опинилася одна єдина річ: пихатий погляд, яким учений змінював сусіда,і вагою цього погляду. Друга шайка почала опускатися, доки не опинилась нижче від першої. Потому, перед Божим судом постав бідний сусід, його жалюгідне, духовне, і нікчемне життя легко вмістилось на одній шайці, а тужливе зітхання, яким цей бо рака проводжав свого розумного сусіда - на іншій. Проте, цей самий подих рівно важив усе, що лежало на протилежній шайці, виправивши тривалі молитви та полегшивши тортури та злидні, заздрісною підакою(що це?) за життя.
Пояснення:
Це мало бути елементарним завданням, але велетенська кількість помилок збила мене з пантелику. Я постаралась їх виправити, але не впевнена, що зробила це ідеально
Народні пісні на історичну тему багаті на образи-уособлення, наприклад, таким образом-уособленням виступає Україна — мати в пісні "Зажурилась Україна, бо нічим прожити".
Українські історичні пісні та думи стали тим живлющим джерелом, з якого черпали та ще довго будуть черпати сюжети для своїх творів не одне покоління митців. Саме на основі історичних пісень написана драма "Сава Чалий" Івана Карпенка-Карого, "Маруся Чурай" Ліни Костенко та багато інших творів.
Олександр Довженко свого часу зазначив: "Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу". Це справді так, бо усна народна творчість — це й історія, і цілюще вічно що діє джерело духовного життя народу, могутній чинник пізнання довколишнього світу та певні намітки щодо майбутнього.
Тож нашому поколінню слід вивчати історичну спадщину, аби далі продовжувати традиції українського мистецтва.
