ВИЗНАЧИТИ ВИД ВІДОКРЕМЛЕНОГО ЧЛЕНА
1. Перед дитячими малюнками виставленими в клубі товпилися батьки
2. До мене підійшов брат мого товариша, капітан футбольної команди.
3. Обличчя наших футболістів,замурзаних, з побитими колінами, світилися радістю.
4. У коридорі я зустрів подругу моєї сестри,палку вболівальницю футбольної команди.​

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

Чому я люблю свою Батьківщину?

 

У кожної людини є своя рідна домівка, край, де вона народилася. У кожного це місце єдине та незабутнє.

 

Хтось любить свою маленьку Батьківщину за вузенькі вулички, будиночки, що зібралися докупи, маленький садочок перед власним будинком... Та я люблю всією душею не тільки рідні мені місця, а й спогади, що іноді навіюють і сум,і радість, людей,  чиї імена назавжди викарбувалися в моєму серці та в моїй душі, події, які не зітреш із пам'яті...

 

Батьківщину можна захищати, поважати, але любити ми її зобов'язані, адже вона нам – як рідна матір.