ArtSchoolMan
11.05.2021 13:50

Поставити розділові знаки в реченнях, підкреслити відокремлені обставини як члени речення(_. _. _. _).
Останнє речення розібрати синтаксично, надписати над кожним словом частини мови, дати загальну характеристику речення.
1. Ловлю я спрагло сонця пелюстки між пальців пропускаючи невміло.
2. Витри піт солоний із чола і трудись забувши про утому.
3. Гойдаючи утому на крилі верталися додому журавлі.
4. Прокидався степ рясно вмившись дрібною росою​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
таня2024
08.07.2021 19:54

Завдання: Слова передати звукописом (фонетичною транскрипцією).

агентство - [аген-ство];

анекдот – [анеиґдóт],

артистці – [арти́с'ц'і]

Аюдаг – [айудáг],

безперечно – [беиспеирéчно]

берешся - [беирес’:а] - у вимові близькі звуки вимовляються як один подовжений звук; 

бігти – [б’íгти],

білий [б'ілий];

бінокль - [б’інóкл']

боротьба – [бород'ба] - глухий звук перед дзвінким переходить у парний дзвінкий внаслідок уподібнення;

братство – [брáцтво]

братський - [брац’кий]

братчик – [брач:ик]

Бур'ян - [бурйан],

бюро - [б’уро], 

верткі [вертк'і];

віджити [в’іджити] — 7 б., 7 зв.;

Вінниця - [в’ін:иц’а], 

вітер [в'ітер];

вітчизна - [в’іч:йзна]

вогко - [вóхко],

вокзал – [воґзá;л] - Глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються до парних їм дзвінких;

впав - [ўпáў] - "в" розташоване в кінці слова після голосного;

вчишся [учйс':а];

вчиться [учйц':а];

вчора - [ўчóра] - "в" стоїсть на початку слова перед приголосним;

в'юн - [вйун];

Гіллячки - [г’іл’:ачки],

гірко -  [г’ірко], 

гірський [г'ірс'кий];

Голубити - 

давнє [давн'е];

дай - [дáĭ]

двічі - [дв'іч'і];

джміль -  - 6 б., 4 зв.;

джерельна [джеирел’на]. У слові 8 звуків, які позначаються на письмі 10 буквами;

дзвін [дзв'ін];

дзвоник - [дзвóниек],

дзвякнути [дзв'акнути];

дзеркальце [дзеркал'це] - 10 букв, 8 звуків

директор [диеректор];

Дніпро - [дн’іпро], 

дьогтю – [д'óхт'у];

єдність [йед'н'іс'т'];

Єреван – [йеревáн];

живе - [жиевé];

життя - [жит'т'а];

завірюха -  [зав’ір’уха],

заводський [заводз'кий];

завтра - [зáўтра] - "в" - всередині слова після голосного перед приголосним;

Задзеленчить - [задзеи ле ин’чит’],

Закарпаття - [закарпат’:а], 

Заєць - [зайец’],

заїзд – [зáйізд];

зарісши – [зáр'іш:и]

збіжжя [зб'іж':а];

збір [зб'ір];

звір [з'в'ір];

звістка - [зв'істка];

з джурою – [жд͡жýройу]

здоров'я – [здорóвйа],

Здоров'я - [здоровйа], 

земля [земл'а];

зжати – [ж:áти]

З'їжджати - [зйіжджати],

зозуля [зоузул'а]

зоря - [зор’á]

з чим – [шчим]

зшити - [ш:ити]

Зяблик - [з’аблиек],

З'ясування - [зйасуван’:а], 

ім'я - [імйа],

іній [ин'ій];

інколи [инколи];

інший [инший]

іржа [иржа],

ірій [ир'ій]

їжак – [йіжáк];

Їжак - [йіжак], 

кар'єра - [карйера];

квочці – [квó ц':і]

кігті – [к’íхт'і],

Київ - [кийів] — 4 б., 5 зв.;

Київщина - [кийівшчиена], 

кладка – [клáдка],

кожух [коужух]

кореспондентський – [кореиспондéн'с'киĭ];

коротший [корочший];

косуля - [коусýл'а];

кров'ю - [кровйу];

крюк - [кр'ук];

кузня [куз’н’а] - попередній приголосний стає м’яким або пом’якшеним під впливом наступного, внаслідок уподібнення;

ларьок - [лар'ок];

легко [лéхко]

літо [л'іто];

люди [л'уди];

людство - [л’уцтво]

Львів - [л’в’ів],

льон - [л'он];

льотчик [л'оч:ик];

майбутній [майбуґн'ій];

малюють- [мал'ýйут'];

матір'ю - [мат'ірйу];

маяк – [майáк],

менші [менш'і];

мережці – [меирéз'ц'і]

милуєшся - [миелуйес’:а]

могти – [могти́].

мої - [мой'і]

молодший [молоджший];

молотьба – [молод'бá] - Глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються до парних їм дзвінких

Мольєр – [мол'йéр]

М'якість - [мйак’іс’т’],

навчиться - [навчиц’:а];

надія |над'ійа];

невістці - [неив'іс'ц'і]— невістчин [неив'ішчин]

невістчин – [неив’íшчиен]

не скалічся – [не скал'íц'с'а]

нігті - [н'íхт'і]

Ніч - [н’іч],

ніччю [н'іч':у];

носиться – [нóсиец':а

Осінній - [ос’ін’:ій],

отже - [óд͡жe] глухий [т] переходить у дзвінкий [д] і зливається із [ж] і переходить в африкату [д͡ж] - букв у цьому слові – 4, а звуків – 3;

Павутиння - [павутин:’а],

палкі - [палк'і];

піддаш­шя [п'ід:аш':а];

пісня [п’іс’н’а] - попередній приголосний стає м’яким або пом’якшеним під впливом наступного, внаслідок уподібнення;

плющ - [пл'ушч];

Пирогоща – [пирогóшча];

писати - [пиесáти]

повернутися - 

подяка - [под'ака]

Пояснення - [пойаснеин’:а],

праця [прац'а];

президентський [президен'с'кий];

Приєднання - [прие йеднан’:а],

Приязнь - [прийаз’н’],

прóз'ба] - глухий звук перед дзвінким переходить у парний дзвінкий внаслідок уподібнення;

П'ятниця - [пйатниц’а],

п'ять - [пйат'];

рай -  можна транскрибувати і так: [рай], і так [раj];

робишся – [рóбиес':а]

розважся – [розвáз'с'а]

розсада - [росада];

розчин - [рожчин]; ромашці – [ромáс'ц'і];

Рум'янець - [румйане иц’],

рюкзак – [р’уґзáк];

ряд - [р'ад];

рясно - [р’áсно],

свій - [св'ій];

світ [с'в'іт];

свято [с'в'ато];

сміх [с'м'іх];

сніг [с'н'іг];

село - [сеилó]

сердиться - [сердиец’:а] - у вимові близькі звуки вимовляються як один подовжений звук;

синиця - [сиeни́ц'а],

Сіль - [с’ і л’],

Сім - [с’ім]

солов'ї [соловйі];

сонячний - [сон’ашний];

0,0(0 оценок)
Ответ:
angelnoya1
10.07.2021 12:29
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови. 

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром. 

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною. 

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак... 

XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. 

XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося. 

Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість. 

Поет схвильовано писав про державну мову України: 

Вона, як зоря пурпурова, 

Що сяє з небесних висот 

І там, де звучить рідна мова, 

Живе український народ. 

Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України. 
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота