Зе-ле-ні-є - 4 склади: 1 склад - відкритий, ненаголошений; 2 склад - відкр., ненаголош.; 3 склад - відкр., наголош.; 4 склад - відкр., ненаголош.
[з] - приголосний, дзвінкий, твердий
[е] - голосний, ненаголошений (позначається як е з маленьким и вгорі праворуч)
[л] - пригол., сонорний, твердий
[е] - голосний, ненаголошений (позначається як е з маленьким и вгорі праворуч)
[н'] - пригол., сонорний, м'який
[і] - голосний, наголошений
[й] - пригол., сонорний, м'який
[е] - голосний, ненаголошений
7 букв, 8 звуків.
Транскрипция слова: [пшын’ич’ный’]
п — [п] — согласный, глухой парный, твёрдый (парный)
ш — [ш] — согласный, глухой парный, твёрдый (непарный, всегда произноится твёрдо), шипящий
е — [ы] — гласный, безударный
н — [н’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)
и — [и] — гласный, ударный
ч — [ч’] — согласный, глухой непарный, мягкий (непарный, всегда произносится мягко), шипящий
н — [н] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)
ы — [ы] — гласный, безударный
й — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)
В слове 9 букв и 9 звуков.
Високий-вищий
Вузький-вужчий
Тяжкий - тяжчий
Дужий дужчий
солодкий - солодший
швидкий - швидший
добрий - добріший
м`який – м`якший
близький - ближчий
легкий -легший
короткий - коротший
різкий – різкіший
Вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми: просту (синтетичну) й складену (аналітичну).
Проста форма утворюється від основи прикметника (прислівника) шляхом додання суфікса «-іш-» або «-ш-». Особливості чергування звуків:
· У першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін: тугий — тугіший (туго — тугіше), різкий — різкіший (різко — різкіше), сухий — сухіший (сухо — сухіше
· У другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:
- Суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» випадають: солодкий — солодший (солодко — солодше), короткий — коротший, широкий — ширший.
- Приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». Існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників: важкий — важчий (важко — важче), тяжкий — тяжчий (тяжко — тяжче), близький — ближчий (близько — ближче), низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий (дорого — дорожче). Ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);
1. У двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший (легко — легше), довгий — довший (довго — довше);
2. Приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». Таких прикметників і прислівників три: високий — вищий (високо — вище), товстий — товщий (товсто — товще), красивий — кращий (красиво — краще). Паралельно з формами товщий, товще існують товстіший, товстіше. Звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);
3. Приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається: короткий — коротший [корочший], багатий — багатший[багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).
Основа прикметника і прислівника може залишатися без змін: м 'який —
м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — здоровший.
