Історія науки знає немало прикладів, коли видатний дослідник, зазнаючи утисків і принижень від влади, змушений був відмовитись від свого вчення. Однак знаємо й імена науковців-ентузіастів, які за свої переконання готові були вмерти, бо вірили, що знання можуть перетворити суспільство з безликої покірної церкві маси на здоровий душею й розумом народ. Одним із творів, присвячених проблемі стосунків ученого й суспільства, відповідальності науковця за свої відкриття, є драма видатного німецького письменника Бертольда Брехта "Життя Галілея".
"Я вірю в людину, а отже, вірю в її розум!" — палко стверджує головний персонаж п'єси Галілео Галілей. Услід за геніальними Бруно та Коперником він прагне осягнути таємниці астрономії, дослідити, як влаштований Всесвіт, дізнатися про рух кожної з планет. Дарма друзі не раз і не два попереджають ученого, що священнослужителі незадоволені його діяльністю, вважають її непотрібною. Навіщо марно витрачати час, коли давно відомо, що людина — істота божественна, і Бог поставив її в центр Всесвіту, поселивши на нерухому планету, навколо якої обертається Сонце й інші небесні тіла? Невже Галілей ставить під сумнів авторитет праць Аристотеля й, навіть страшно припустити, самої церкви? "Істина — дитя часу, а не авторитету", — відповідає дослідник, не зважаючи на попередження та поради.
Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у до Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.
Підсумовуючи, можу сказати, що, справді, дружба не має законів, але, на мою думку, має бути табу. Табу на що? На зраду і на корисливість. Адже, коли з’являється або те, або інше, то дружба перестає існувати, як на мене. А ви зі мною згодні?
