Вставне слово чи словосполучення є в реченні (розділові знаки пропущено)

Старший дошкільний вік дуже вдалий час для того щоб почпти навчати дитину правилам у родині.

Дитина в початковій школі вчиться самостійно організовувати особистий р розміщуючи на свій розсуд іграшки та шкільне приладдя ведучи щоденник і зошити.

Років з чотирьох у малюка потрібно формувати елементрані навички самообслуговування одягатися роздягатися самостійно їсти умиватися користуватися туалетом

Якщо підліток отримує відбатьків кишенькові кошти то звичайно ж також учиться планувати свої витрати.

У цьому віці діти найбільш сприйнятливі до теми порядку цікавляться правилами й хочуть дотримуватися їх.

Песимістичний варіант розвитку світу. світ зміниться. не світитиме уже яскраво сонце і якщо раптом комусь здасться, що крізь сірі хмари  пробиваються   сонячні промінні, то це ілюзія, адже це не що інше, як світло від прожекторів.   більше не побачимо ми голубого неба, але й споглядати на сіре небо, яким воно    буде,   стане розкішшю, яку можуть дозволити собі лиш люди, що живуть на самих вершинах багатоповерхівках, для інших - недоступно. із низу видно лиш дуже високі будинки. вони всі сірі і одинакові. архітектори б хотіли будувати їх красивими та оригінальними, але задля економії простору вони були змушенні побудувати їх як одноманітні кам'яні коробки. знаходитися в місті нестерпно, навкруг сморід й до жаху спекотне повітря. поодинокі люди, яких рідко побачиш посеред вулиці, ходитмуть в медичних масках. це ілюзія, вона їх більше не здатна захищати  від токсичного повітря, але так спокійніше. ти повернешся додому, після років розлуки. побачиш свій дім і не впізнаєш уже його.    про те, що це  він, можна   буде здогадатися   лиш через вказівку  джі пі ес. після того, як зайдеш у будинок, то направишся на   мінус шостий поверх, ти знатимеш де це, адже жив у точнісінько такому самому будинку,  власне кажучи, в цьому  світі   всі будинки    точнісінько  такі ж.   стук у двері, ти удома.  даремно, що світ  розвалюватиметься    й кричатиме в агонії, ти вдома і це головне.

Песимістичний варіант розвитку світу. світ зміниться. не світитиме уже яскраво сонце і якщо раптом комусь здасться, що крізь сірі хмари  пробиваються   сонячні промінні, то це ілюзія, адже це не що інше, як світло від прожекторів.   більше не побачимо ми голубого неба, але й споглядати на сіре небо, яким воно    буде,   стане розкішшю, яку можуть дозволити собі лиш люди, що живуть на самих вершинах багатоповерхівках, для інших - недоступно. із низу видно лиш дуже високі будинки. вони всі сірі і одинакові. архітектори б хотіли будувати їх красивими та оригінальними, але задля економії простору вони були змушенні побудувати їх як одноманітні кам'яні коробки. знаходитися в місті нестерпно, навкруг сморід й до жаху спекотне повітря. поодинокі люди, яких рідко побачиш посеред вулиці, ходитмуть в медичних масках. це ілюзія, вона їх більше не здатна захищати  від токсичного повітря, але так спокійніше. ти повернешся додому, після років розлуки. побачиш свій дім і не впізнаєш уже його.    про те, що це  він, можна   буде здогадатися   лиш через вказівку  джі пі ес. після того, як зайдеш у будинок, то направишся на   мінус шостий поверх, ти знатимеш де це, адже жив у точнісінько такому самому будинку,  власне кажучи, в цьому  світі   всі будинки    точнісінько  такі ж.   стук у двері, ти удома.  даремно, що світ  розвалюватиметься    й кричатиме в агонії, ти вдома і це головне.