1. Установи відповідність між реченням вираження у ньому звертання. 1. Iменник у формі кличного відмінка.
2. Словосполучення.
3. Прикметник.
4. Iменник + словосполучення. А. Я тебе, вірная, аж до хатоньки сам на руках віднесу. Б. Піднімаймося, спішімо на боротьбу проти ненависного ворога!
В. Нахиляйтесь, густі лози, куди вітер віe!..
Г. Постій, чумаче, постривай, шляху в людей розпитай.
Д. Зіроньки ясні небо покрили, вийди, дівчино, серденко миле.

2. Установи відповідність між реченнями та значенням ужитих у них вставних слів.
1. Джерело повідомлення.
2. Привернення уваги.
3. Упевненість.
4. Невпевненiсть.
А. Запам'ятайте, най ший б уникнути грибних отруєнь - збирати лише ті гриби, які вам добре відомі.
Б. Тоді шкурка в лисиці робиться густа та лискуча, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через 7 знамените хутро.
В. По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ.
Г. Тепер повернули, без сумніву, до лісу.
Д. Буває, часом сліпну від краси.

3. Склади два речення зі словом видно, використавши його у ролі вставного 1 звичайного члена речення.

4. Уяви себе екскурсоводом. Розкажи відвідувачам музею або гостям твого міста про певну будівлю або пам'ятник, використовуючи звертання і вставні слова. Підкресли іх у тексті!.
​

Здавалося б – що такого важливого в шматочку тканини? Але рушник з давніх-давен в Україні мав велике значення. Він був частиною традиційних обрядів на свята, важливим елементом весіль, похорон, хрещення дитини. А також, звичайно, частиною декору.

Залежно від тканини можна було визначити заможність родини. Кількість рушників у посагу нареченої говорила про її вправність, адже вона сама мала їх зшити та розшити візерунками. Бувало, що молода мала безліч рушників, але вони були розшиті незграбно та невправно. А інша мала декілька, але дуже красивих – такий талант вишивання дуже цінився.

В рушники для певних подій вкладалися певні емоції. Вишиваючи заздалегідь рушник до хрещення дитини, мама молилася, аби рушник вийшов красивим – як майбутнє її дитя. До обряду поховання на рушниках вишивалися певні символи, які б могли до заспокоїтися душі померлого. Для хлібного рушника, в який клали охолонути тільки-но спечений хліб, обирали найкращу тканину та нитки – адже «хліб усьому голова». Хліб - найважливіша страва на столі, тому й рушник мав бути бездоганним.

Для різних свят українські жінки ткали спеціальні рушники – кольори, візерунки, довжина підбиралася залежно від значення свята. Найважливіші рушники готувалися на Різдво та Великдень.

Рушники завжди були на покутті – прикрашали стіни біля ікон. Чим більше рушників на стінах – тим краща доля у сім’ї. Господині ретельно слідкували за чистотою цих елементів декору. Також рушники часто прикрашали столи, рушниками накривали подушки на ліжках.

Про важливе значення рушника в український культурі говорить велика кількість пісень, приказок, прислів’їв, казок, співомовок про нього. Рушник для українців – символ дому, добробуту та душевної чистоти.

Людина нібито не літає… А крила має?Людина нібито не літає... А крила має?
Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!А й правда, крилатим ґрунту не треба. 
Землі немає, то буде небо.Немає поля, то буде воля. 
Немає пари, то будуть хмари.В цьому, напевно, правда пташина.. . 
А як же людина? А що ж людина?Живе на землі. Сама не літає. 
А крила має. А крила має!Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, 
А з правди, чесноти і довір"я.У кого - з вірності у коханні. 
У кого - з вічного поривання.У кого - з щирості до роботи. 
У кого - з щедрості на турботи.У кого - з пісні, або з надії, 
Або з поезії, або з мрії.Людина нібито не літає... 
А крила має. А крила не має!!