Твір-опис грає листя на веснянім сонці

Часто в житті бувають моменти коли нестерпно болить за мою державу. Коли споглядаю як безсоромно паплюжать її мову, зводять нанівець всі традиції, нищать культурну спадщину та потім жаліються, що не достатньо щасливі у своїй країні, не достатньо комфортно себе почувають. А подумати про те, що для свого ж світлого майбутнього у цій державі варто було б з повагою ставитись до культури та всього, що було виборено у важких війнах нашими дідами та прадідами, занадто важко, адже куди простіше кинути папірець на вулиці і нарікати на інших, що у нас брудні вулиці міст, так, що й соромно показувати туристам! Як боляче, що багато людей так думають і роблять. Але я вірю, що переживши стільки лих зазнавши стільки бід і нещасть наша Україна буде процвітати, а наш народ буде пишатись собою, за те, що створили, зберегли та розвивають таку могутню і багату країну. Країну з найродючішими чорноземами, країну з найщирішими людьми, країну з найцікавішою та найбагатшою культурою, країну з величною історією, та країну, з найщасливішими жителями!Майбутнє моєї держави залежить від мене і таких як я! За інших я ручатися не можу, але від себе скажу з гордістю та відповідальністю, що я зроблю усе можливе і неможливе, але моя Україна, яку я люблю понад усе і не бачу сенсу життя без її осяяного майбутнього, буде процвітати і весь світ з цікавістю та заздрістю гатиме за її розвитком! Люди зі всього світу приїжджатимуть, щоб подивитись на славні Карпати, на Шацькі озера, на Чорне море, у старовинний та пройнятий історією Львів, та ще на багато інших не менш цікавих визначних місць! А я йтиму по Хрещатику, ведучи за руку своїх діточок і з гордістю та захопленням скажу: «Ми-діти твої Україно, а ти наша мати, що дала нам дорогу у світ!».

Обов'язково в літні подорожі я візьму з собою книжки, які задали прочитати влітку для наступного класу. Я взагалі люблю читати і часто читаю все, що мені попадалося під руку: газети, журнали, книжки. Мені цікаво дізнаватися про те, як живуть інші люди, цікаво читати про пригоди, таємниці, про заховані скарби. А шкільна література теж цікава, незважаючи на те, що тематика інша. Влітку я прочитаю книгу, а взимку, коли ми будемо її проходити, лише повторю і все, так як у мене хороша пам'ять, я легко запам'ятовую те, що прочитав. Останній тиждень літніх канікул я хочу провести вдома, готуючись до школи.

Якщо у моїх батьків буде відпустка влітку, то ми всією сім'єю поїдемо в Закарпатті. Ми їздимо туди всякий раз, коли є можливість. Живемо ми в невеликому селищі біля міста Мукачево. Я навіть не пам'ятаю, як він називається, але я пам'ятаю, що озеро, в якому ми купаємося, синє-синє і прозоре-прозоре. Я одного разу зайшов у воду по шию, а потім глянув вниз, на ноги. Так їх було видно дуже добре! І глибина там хороша, що й поплавати можна, і вода прозора і чиста, одне погано - холодна вона дуже, так як з гір стікає вниз багато джерел, вода з яких потрапляє в озеро. А ще навколо нашої бази відпочинку знаходиться ліс, в якому ми збираємо літні гриби, ягоди і просто так гуляємо. Я люблю відпочивати разом зі своїми батьками, так як вони у мене веселі, добрі. Вони у мене найкращі в світі батьки!

І моя важка робота принесла свої плоди: я не отримав жодної шістки. Мої батьки пообіцяли мені, якщо я не отримаю жодної шістки, дозволити поїхати мені в дитячий табір на море. Мій найкращий друг був там вже тричі, і йому дуже сподобалося. Цей табір знаходиться в Криму майже на самому березі моря в невеликому селищі. Мій друг розповідав мені, що там веселі вожаті, що вони влаштовують цікаві конкурси і змагання між дітьми. Що там купаються в морі кожен день, як відзначають День Нептуна, День іменинника. До того ж, я б хотів знайти собі нових друзів, подивитися на Крим, так як я там ні разу не був. Це моя найбільша мрія про літо. І я думаю, що вона здійсниться.

Моя бабуся живе в селі недалеко від міста. Кожні канікули я їжджу до неї в гості. Я приїжджаю на початку червня, а додому їду вже у серпні, - майже ціле літо ми з нею разом. Я допомагаю моїй бабусі по господарству: ношу воду з колодязя, працюю на городі. А ще в селі у мене ціла купа друзів! Я живу все літо у бабусі ще змалечку, тому вже давно встиг перезнайомитися з усіма хлопцями і дівчатами, так як село у нас невелике і кожен один одного знає. Деякі з дітей, як і я, приїжджають з міста, а деякі живуть у селищі. Разом ми проводимо дуже багато часу: ходимо на річку купатися - я вмію плавати, і тому бабуся майже не хвилюється за мене. Якось ми вирішили провести змагання з плавання між хлопцями, які вміють плавати, так я там переміг! Але і без змагань на річці дуже весело: ми пірнаємо у воду з «тарзанки», бризкаємо дівчат водою. Наприкінці червня і на початку липня ми ходимо в ліс і збираємо там суницю. Вона маленька, але така смачна! Ми нахиляємося низько над землею, щоб не пропустити жодної ягідки. У нас навіть є свої «фірмові» місця, де ми збираємо суниці.