Скласти портретний нарис у публічному стилі про лікаря! ​

чесність – це поняття, яке може впливати на наше життя в тих чи інших відносинах. бути чесними батьки нас вчать ще з дитинства, намагаючись закласти у нас розуміння про те, що бути чесним – це бути людяним і не здійснювати вчинків, за які доведеться соромитися і які доведеться приховувати, адже правда, рано чи пізно, завжди стає явним. погані вчинки часто тягнуть за собою брехню, обман, боягузтво і страх бути викритим. тому чесна людина завжди намагається робити так, щоб потім не було соромно, не доводилося щось приховувати і брехати. він поважає і цінує турботу і працю батьків, так як сам уміє трудитися.

правду не завжди легко говорити, особливо якщо це стосується негарних вчинків. але коли обманюєш близької людини, на душу лягає важкий камінь, який все тягне і тягне, і ти в кожну хвилину боїшся, що людина все-таки дізнається правду, і найстрашніше, що він може впізнати її від сторонніх людей, а це подвійно неприємно. обманювати когось-означає боятися. обман породжує страх.якщо бути людиною чесним і справедливим, то буде більше поваги і розуміння до такої особистості. чесність асоціюється зі словом чистота. приміром, ти не брешеш, значить, ти чистий, чесність наповнює нас щирістю і відкритістю. на чесних людей можна покластися і довіритися їм, відкрити свої таємниці, знаючи, що людина нікому не передасть твої секрети і переживання. такі люди тримають своє слово і викликають повагу оточуючих.іноді бувають випадки, коли чесність і, правда, можуть нашкодити людині. люди можуть бути занадто прямолінійними і образити своїми словами іншої людини. у таких випадках правду, звичайно, потрібно говорити, але м'яко і ненав'язливо, щоб не образити людину.найчастіше люди брешуть для того, щоб здаватися краще, ніж є насправді, або тому, що соромляться свого улюбленого заняття та хобі. найголовнішими перевагами чесних людей є те, що вони можуть бути самим собою, їм довіряють, їх поважають. такі люди вміють радіти успіху своїх друзів і близьких, не заздрять і не зраджують. вони не звалюють свою провину на інших і вміють зізнатися, якщо зробили щось не так, завжди виконують свої обіцянки і можуть постояти за себе.завжди важко виховувати в собі якісь позитивні якості, але цим треба займатися все життя. людина, яка не бреше іншим – чесний перед самим собою. дуже важливо, коли тебе поважають, довіряю тобі і розраховують на тебе.

Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. Не даремно вона співзвучна слову «батьки». Для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, спогадами лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням зірок…

У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. Моя Батьківщина – це Україна. Я вважаю її найкращою країною у світі. Бо я тут народилась, тут мої батьки і друзі. Я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла акація.

Взимку моя Україна вкривається білим пухнастим снігом. Річки замерзають. Зима — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. Холодно. Червоніють щоки, а з неба на мої долоні падають сніжинки…

Я люблю українську весну, буйну, неповторну. Це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це -  травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та впадають у повноводний Дністер.

Я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати.

Люблю річку Дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. З її оптимістами-рибалками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. Люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. Люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек.

Люблю українську осінь з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. Мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. Люблю палити вогонь і смажити шашлики. На сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися  до неминучих холодів. У моїй Україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої дарунки.

Я пишаюся тим, що живу в країні з такоюбагатою історією. Україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої Київської Русі до сучасної незалежної країни. Нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців.

Вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. Серед безкрайнього золотого поля Українці забудуть про нестатки, безробіття, платне навчання.

Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити  до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Новозеландію. Із задоволенням подорожувала б. Можливо, де-небудь я б затрималася, а  десь — ні. Але упевнена, що з будь-якої  країни світу, як би там не було гарно, я би повернулася додому, до своєї України. Тут усе моє життя. Іншої батьківщини мені не треба.