Відповідь:
Пояснення:
Когда смотришь из космоса на Землю,
любовь и тревога сжимают сердце, потому что очень важно,
чтобы человек сумел сберечь для будущих поколений
таким же прекрасным этот голубой шар…
Космонавт Алексей Леонов
В современном обществе человек стал забывать о том, что планета Земля – это наш общий дом. Люди порой не замечают, какой вред они наносят природе своими действиями и поступками. Проблем, связанных с экологией нашей планеты, много. Но мне хотелось бы обозначить те, которые, на мой взгляд, являются более острыми.
Первая проблема – загрязнение окружающей среды промышленными отходами. По всему миру появляется очень много промышленных предприятий. Но, к сожалению, на многих из них не установлены очистительные приборы. Это приводит к тому, что в атмосферу попадают вредные вещества, а в реки выбрасываются отходы. По этой причине погибают растения, звери, птицы, рыба.
Вторая проблема – вырубка леса. В наше время увеличилась потребность человека в древесине. Общество нуждается в изделиях из дерева: в бумаге, мебели, строительных материалах. Люди не задумываются и вырубают дерево за деревом. Обширные территории, занятые лесом, начали сокращаться, и это приводит к изменению климата, измельчанию рек, исчезновению многих видов растений и животных.
Третья проблема - исчезновение редких видов животных. Многие виды редких животных исчезают по прихоти человека: за ценный мех и кожу платят хорошие деньги. Люди занимаются браконьерством и без сожаления истребляют тех животных, которых и так осталось очень мало. Неужели человек забыл о том, что мы должны заботиться о братьях наших меньших?
Все мы, независимо от возраста, можем нашей планете. Ведь это не так сложно: выбросить фантик в урну для мусора или посадить рядом с домом деревце. Каждый из нас несёт ответственность за огромную планету под названием Земля.
Вранці я дістала з поштової скриньки незвичайний конверт. Він був зроблений з шматка щільного білого картону і прикрашений голубеньким бантиком. Здивована, я потягнула за край бантика - конверт розкрився. З нього випав інший шматочок картону, на якому я прочитала: "З днем народження, дорога Ганнусю! Чекаємо тебе рівно опівдні на нашому місці. Твої друзі".
Так, сьогодні у мене день народження. Мене вже встигли привітати батьки, надарували купу подарунків брат і сестра. А друзів я ввечері чекала до святкової вечері. Я була дуже заінтригована: що ж таке вони придумали!?
З'явившись на наше місце (воно було на високому березі річки), я побачила, що там щосили кипить робота: на землі стоїть велика корзина, над нею - куля, навколо метушиться народ, а куля поступово росте і росте, збільшується в розмірах.
Тут я все зрозуміла. Мої друзі знали, як я мрію політати на повітряній кулі, і влаштували це для мене.
Ми радісно забралися в кошик - нас було вісім осіб-і ввын повыльно відокремився від землі. Ми віддалялися, і на землі все ставало таке маленьке: і будинки, і машини, і люди, і катери на річці. Я майже не боялася, адже радість змушувала забути про страх. Тим часом ми піднімалися вище і вище, досягли хмар, а потім хмари приховали від нас землю на деякий час! Летіти в хмарах було сиро, темнувато, навіть голоси звучали глухо, а знизу взагалі не доносилося ніяких звуків. Але коли вітер розігнав хмари, всі зраділи і з полегшенням зітхнули. Приємно знову побачити небо і сонце.
Вітер став посилюватися, і наш пілот почав подумувати про посадку. При посадці наш кошик впав на бік, а ми з нього виповзли. Але були дуже задоволені повітряною подорожжю.
Думаю, я ніколи не забуду цей політ на повітряній кулі.
