Прочитайте текст. Випишіть із нього дієслова, визначте перехідність/
неперехідність, стан, синтаксичну роль. Утворіть усі часові форми дієслів.

Бабуся завжди все робила мовчки. Здавалося, вона дослухалася до чужих думок. Так це чи не так, але чомусь їй завжди
вдавалося розгадувати людські таємниці, тож вона подумки
підбирала потрібний лік і завжди досягала мети: липовим медом на сирниках склеювала шматки розчавленого серця; задобрювала варениками зі шкварками зголоднілу душу; омивала
узваром із яблук брудні патьоки від внутрішніх сліз. І чимось
таким ще заправляла бабуся всі свої страви, що всі негаразди
забувалися вмить (Н. Гербіш).

Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Объяснение:

Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство. (Юрій Шафраник)

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко)

Мова — духовне багатство народу. (Василь Сухомлинський)