Вправа 1. Розподіли слова у дві колонки: 1 - прикметники, 2 -
дієприкметники.
Зеленіючий, зелений, позеленілий, добрий, подобрілий, біліючий, побілений,
білий, веселий, повеселілий, чорний, почорнілий, чорніючий. .
Вправа 2. Прочитати текст, виписати дієприкметники і
проаналізувати їх за схемою.
Дієслівні ознаки: вид, час.
Прикметникові ознаки: рід, число, відмінок.
Кругом лежить натомлена земля. Ти нелегке життя прожила, моя мамо,
в мозолях твої чесні, спрацьовані руки. Схилились два самотні клени,
читаючи весни буквар. Мати сина колихала, колихаючи, співала. Ціле літо
працювали селяни на городах не зважаючи на спеку. Ліки винайдені
харківськими фармацевтами продаються в аптеках міста. Виконуючи всі
поради лікаря людина одужує швидше. Стіни у коридорі пофарбовані у
зелений колір. Зустрічаючи гостей моя мати завжди привітно посміхається.
Дивлячись крізь вікно я бачу розквітлу яблуню.

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.

І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.

Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.

Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.

Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !