Майбутнє…Яке воно? Кожен уявляє його по-своєму, вірить лише у найкраще, сподівається отримати подарунок долі. Мені важко сказати щось визначне навіть про власне майбутнє, а тим більше цілої держави. Але набагато легше розповісти про майбутнє, яке уявляєш.
Я вважаю, що достойне минуле свідчить про достойне майбутнє нашого народу.Я уявляю майбутнє нашої Батьківщини світлим і радісним. Вірю, що українці збережуть свою гідність і славу. Українських вчених знатимуть у всьому світі, їхню працю достойно оцінять у найрозвинутіших країнах планети, однією з яких буде Україна. Це уявити неважко, адже на сьогоднішній день багато талановитих українських науковців зарекомендували себе у світі як здібні і обдаровані спеціалісти.
Хочеться вірити, що сприятливі умови для наукової і творчої праці будуть і в Україні. Це буде надзвичайним здобутком для нашої держави, бо серед українців гається неабиякий науковий потенціал, який може стати твердою основою технологічного прогресу не тільки нашої держави, а й усього світу. Чистий український розум нарешті матиме своє призначення.
Здавна українці плекали і берегли своє рідне слово. Вони пронесли його крізь довгі роки пронизливої неволі, боротьби за власне самовизначення і заборони. Тільки мужній і стійкий народ міг стільки вистраждати заради своє мови - однієї з найспівучіших у світі. Тож я вважаю, що українська мова у новій незалежній державі розквітне красою рідної Батьківщини, замайорить іменами нових письменників і поетів-наступників. Таких геніїв української літератури, як Тарас Шевченко, Григорій Квітка-Основ’яненко, Леся Українка. Залунає українське слово, подарує свою красу читачам усієї планети.
ответ:
є на світі великі кораблі і маленькі кораблики. великі кораблі добре знайомі з морем і розуміють його закони. а маленькі кораблики знають далеко не все, що пов'язано з морем. і іноді допускають помилки. казка про кораблик-це казка, яка навчить головному: треба завжди думати про свою безпеку. потрібно вміти міркувати про те, що є зараз і що може бути потім
жив-був маленький кораблик. він був красивим і сміливим. не було дня, щоб кораблик не плавав. за ним часто спостерігала бірюзова хвиля. а він спостерігав за нею.
хвиля приходила щоранку. іноді вона була спокійна, а іноді бешкетувала: піднімалася високо-високо, а потім з шумом кидалася на розпечений піщаний берег. незабаром хвиля йшла і поверталася знову.
коли дивацтва бірюзової хвилі закінчувалися, кораблик спокійно плавав.
одного разу з маленьким корабликом вирішив пограти безтурботний вітер. у той день вітру було нудно, він ніяк не міг знайти того, хто потішить його. вітер весело підганяв кораблик, і той все далі і далі відпливав від берега. кораблик весело сміявся.
але незабаром вітрі набридло грати з маленьким корабликом, і він вирішив розбудити сіру хмаринку. хмаринка не була готова до гри. вона виглядала злою і насупленою. і все навколо раптом стало темним і похмурим.
маленькому кораблику стало страшно. навіщо він так далеко відплив від берега? і в якій стороні його будинок?
затужив маленький кораблик. хто йому у відкритому морі? кругом вода і нічого більше. навіть чайки кудись зникли.
але або йому це здалося? його підхопила якась потужна хвиля і направила в бік берега. і тут кораблик впізнав її. це була та сама бірюзова хвиля, яку він знав з самого дитинства. вона направляла його до дому.
— ура! – закричав маленький кораблик.
він відразу відчув себе впевненіше.
— повний вперед! – командував кораблик сам собі.
коли він прибув до рідного берега, хвиля сказала йому:
— з чужими і незнайомими ходити у відкрите море небезпечно!
добре, що все закінчилося добре!
у житті будь обережний, дружок!
добраніч!
