Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.
Когда умерла мать, Васька остался без призора. Отец, пораженный горем, не уделяет время сыну и погружен в работу. Рядом с городом есть часовня и подземелье, в котором живут бездомные, так называемое «дурное общество». Васька залезает в часовню и знакомится там с Валеком и Марусей. Дети дружат. Однажды Валек говорит, что отец очень любит их. Васька отвечает, что не может сказать подобное о своем отце, который, напротив, его недолюбливает. Валек отмечает, что его отец справедливый и честный. Маруся болеет. Вася приносит ей куклу Сонечку. Девочка радуется. До судьи доходят слухи об общении сына с дурным обществом. Ваську запирают, но он убегает. Тыбурций приходит к судье с куклой и рассказывает о дружбе детей. Судья и сын сближаются. Маруся умирает. Дети часто приходят к ней на могилу.
