ответ:
твір «зимові канікули»
я дуже люблю зимові канікули. хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. все тому, що на зимові канікули мої улюблені свята – новий рік та різдво. усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера.
зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. а потім усією родиною зустрічаємо новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.
та цього року я сподіваюся, що мені вдасться побувати у карпатах. це моя давня мрія – провести зимові канікули на гірськолижному курорті, покататися на лижах, побачити на власні очі красу гір узимку.
зимові канікули змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. а коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. так гарно навкруги! можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих.
зимові канікули – чудова пора. шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. але яскраві враження від добре проведеного часу у нелегкій справі навчання.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
