що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? відповідь на це питання – неоднозначна. комусь потрібне визнання, комусь – гроші, а комусь достатньо сімейного затишку. особисто для мене щастя – це парадоксальне відчуття. буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. а буває – настає зненацька. наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. також відчуття щастя мені дарує весна. коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. щодня бачити посмішку на їх обличчі – справжня радість, без якої я не можу жити. як же зробити людину щасливою? напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому. я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення. отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття. тому, вірте в своє щастя і воно обовязково до вас прийде.
моя сім'я: моя сім’я складається з трьох осіб: мама, тато та я. маму звуть людмила іванівна, а тата — олександре віталійовичу. ми всі разом любимо подорожувати.
минулого літа ми їздили до миколаїва. ми з мамою ходили в зоопарк. там багато звірів і птахів. особливо нам мавпа. вона весела та смішна. ми з мамою назвали її анфісою. часто гуляючи в парку, ми заходили й в зоопарк. я підходила до анфіси, посміхалася їй, махала рукою. мама теж її полюбила.
одного разу ми зайшли, а анфіси немає. мені стало дуже сумно, а мама мене заспокоювала. і мені було добре поруч з мамою. через день ми побачили нашу анфісу. як добре, що мама завжди поруч! вона все знає і може мені .
я дуже люблю свою сім’ю — своїх маму й тата. мама завжди є мені в скрутну хвилину, а тато захищає всю нашу родину.
