Відгуло, віддзвеніло лагідне літо .Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі .Глибока, тиха, нерозважна туга вникає в серце, каменем, лягає . Моє щастя - Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном . Вже в садках наливаються свіжим соком яблука, груші та вишні . Зазолотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили . Для художника важливо було осмислити життєві явища, страждання і радощі людини . Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом . Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі . В імя радості і миру встають будови тут і там
Природа створила людину та дала їй всі ті матеріальні цінності, яких вона потребувала для існування. Пройшов час, і людина сама навчилася створювати матеріальні цінності. Проте духовний зв"язок з природою не втратила. Природа викликає у людини високі почуття, тому що природа - це первозданна краса, вона діє на людину, впливає благотворно на людське суспільство в цілому, вона дає початок мистецтву, науці, культурі... Без цього не може бути матеріального, технічного, інтелектуального прориву у майбутнє. Кожна людина повинна усвідомити, що зв"язок між нею і природою так само нерозривний, як зв"язок між матір"ю та дитиною. І що суть духовності полягає в тому, щоб насолоджуватися самому, але не завдавати шкоди тому, що тебе оточує.
