Запишіть подані словосполучення у два стовпчики: а) із прийменником з; б) із прийменниками із, зі. вийшла (з, із, зі) кімнати, вітер (з, із, зі) сходу, охоронець (з, із, зі) зброєю, обговорювали (з, із, зі) учителями, домовилися (з, із, зі) інспектором, говориш (з, із, зі) мною, апельсини (з, із, зі) мандаринами, навчаюсь (з, із, зі) товаришем, ерудованість (з, із, зі) допитливістю, зустрінемося (з, із, зі) однокласниками, майстер (з, із, зі) міста.

Коли я ще малим був, та й с дідом до лісу ходим, по піньки, зустріли ми ведмідя. А ведмідь, дивний був, не такий, як усі. Підійшов до нього дід, дивиться на нього і бачить, що у ведмідя, того, вухо широке. Думав дід, думав, як це воно може так бути, та й не відгадав би, як би ведмідь не узяв російку балалайку, та й непочав грати. Ми із дідом, як почули, почали тікати від нього, а він за нами біг і грав на своїй балалайці. І не знаю, що було б тоді, як би нас не зустрів інший ведмідь. Дід вже думав, що кінець, а ні. Ведмідь взяв і пішол до іншого і на друге вухо йому став. Ой, не знаю, що стало із тим медвідям, а дивнішої історіі у мене не було.

У лісі йде дощ. Усі птахи: горобці та сороки, дятли та ворони - заховалися у густих кронах дерев. Однак ще чути їх голоси. Хтось із них виглядає із своєї домівки і жде поки вигляне сонечко або закінчиться холодний весняний дощ. Щоб потім можна було заспівати свою чарівну пісню. Мурашки позакривали свої входи і чекають поки хмари закінчать сердитися та втечуть ген за обрій. А дерева стоять мов стіна і насолоджуються зливою, яка приносить їм довгождану воду. Я сиджу біля вікна і милуюся цією картиною. Давно ми всі ждали дощ, аби він полив сухі поля та дав життя усьому живому. Ніколя я так не чекав цього чуда.