Пукнтуаційну помилку допущено в реченні:
1. Люблю чернігівську дорогу весною, влітку, восени.
2. Ми не зловжимо зброї своєї, ми здобудемо землю і волю.
3. Синій вечір тихо бродить, квіти колихає, і навшпиньки в хату входить, вікна затуляє.
4. Ми йшли в поля доріжкою вузькою, вечірній вітер бігав по вівсі.

Історія пишеться людьми. Вона ж і відбувається в людях. Окрім центральних персонажів роману, у ньому згадуються і деякі відомі історичні постаті, другорядні з точки зору розвитку любовної колізії і зовсім не другорядні з погляду створення ще одного важливого образу — образу України. Він присутній вже і в першій частині роману. Маруся як символ народного поета і співця, полтавський козацький полк, сама Полтава — один із осередків вільнолюбного лицарського духу — все це також Україна. Але збагачується, стає масштабним її образ саме тоді, коли Чураївна виходить за межі "маленької батьківщини" — свого рідного міста. Мандрівка робить гострішим і проникливішим зір, а побачене дає простір почуттям і роздумам. Маруся зупиняється у подиві перед красою рідного краю:

У Києві, на площі перед Софійським собором, височить відомий кожному українцю пам'ятник Богдану Хмельницькому. Майже 130 років він вже стоїть на цьому місці, ставши за цей час своєрідною візитною карткою Києва. Пам'ятник був встановлений і освячений 23 липня (11 липня за старим стилем) 1888 року, коли в Києві святкували 900-річчя хрещення Русі.
Постамент пам'ятника має форму доволі невисокої гірки із сірих гранітних брил, що за своєю формою нагадує скелю або степовий курган. Напис на постаменті доволі лаконічний: «Богдан Хмельницький. 1888». Сам пам'ятник славетному гетьману вражає своєю динамічністю: вершник начебто осадив коня на повному скаку і, простягнувши булаву, хоче звернутися до народу. Надзвичайно виразним є силует коня, що подалася назад, а також вигин кінських ніг та голови. Щодо самого гетьмана, то спеціалісти підтверджують, що портретна подібність передана досить точно, як і деталі одягу того часу. Автор скульптури  — видатний скульптор XIX століття Михайло Микешин - під час створення ескізів активно консультувався з істориками. Скульптурна композиція доступна для кругового огляду, що дає можливість докладно розглянути всі її деталі.