Нині практично всі випускники українських шкіл прагнуть вступати до вищих навчальних закладів. Україна має значно більше університетів, ніж країни Європи. Я вважаю, що вища освіта не потрібна абсолютно всім. На мою думку, працю за покликання душі можна знайти й без ступеня бакалавра чи магістра.
Людям слід розуміти, що професія має бути корисною для самого себе й суспільства. Кожному необхідно відчувати, що його професія необхідна народу. Яскравим прикладом може слугувати байка видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди «Бджола та Шершень». Автор доводить, що праця має стати для людини природною потребою та «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У силі байки Григорій Сковорода бачить щастя людини в «природженому ділі». У творі Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться». Вона говорить: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те, щоб їсти й пити». Бджола бачить себе хоч і в тяжкій, але «сродній праці». Шершень не розуміє її, а тільки принижує та ображає: «ти така дурна». Глибокий зміст — головне, що є в Байках Сковороди. Автор так сказав: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». На жаль, людей, які хочуть працювати лише за гроші, а не за покликом душі усе більшає.
Робота має приносити людині задоволення. Після виконаної справи ми повинні розуміти, що час не пройшов дарма. Нехай втрачено багато сил, та задоволення, отримане від роботи, має бути неповторним. Не можу не згадати художників, скульпторів, модельєрів, поетів, співаків, акторів. Люди отримують задоволення від своєї професії. Художники всі свої почуття викладають у неймовірно гарні картини. Актори знаходять себе на сцені. Вони мають ролі, які повинні пронести крізь себе, зіграти щиро, від душі. Лиш тоді людина вважатиметься гарним актором. Співаки заворожують людей своїм невимовно чудовим, сильним голосом. Поети ті чи інші почуття, радість, щастя, смуток виливають у віршах. Можливо, якщо дозволити людині заробляти на життя тим, що в неї виходить найкраще та найлегше, вона з задоволенням буде займатися такою роботою, не вважаючи її тяжкою повинністю. Робота буде «сродною» тоді, коли, виконавши її, людина водночас, можливо, буде відчувати фізичну втому, але й задоволення від виконаного.
Я дуже поважаю волонтерів, які віддаюсь свій час, гроші, сили заради до ншим. Саме ці люди залишили часто високооплачувані посади чи просто звичне місце роботи, і жертвують свїм життям заради інших. Тут рівними стають усі: і ті, що мають вищу освіту, і той, що щойно встав зі шкільної парти.
Отже, ми переконалися, що краще бути гарним будівельником, праця якого приносить користь, а не посереднім юристом, не надто потрібним суспільству.
Объяснение:
Бузок.
Хочу розповісти про дерево, яке росте у моєму дворі. Воно називається бузок.
Ще молоде, тому не дуже високе. Весною розцвітає ніжним білим цвітом. Чудовими пахощами наповнює повітря. У цю пору сидиш на лавці біля бузку, мов у чарівній казці. У спекотну літню пору бузок створює прохолоду та затишок. Взимку на гілці висить годівничка. Горобці, синички, снігурі щебечуть біля самотньої лавки.
Я люблю свій затишний двір. Невисокий бузок прикрашає його.
Горіх.
У моєму дворі росте крислатий горіх.
Колись пташка занесла плід. Він пустив корінці. Через багато років виросло дерево. Він високо піднімається над будинком. Після цвітіння завжди рясно покривається плодами. Зелені великі листочки та кульки довгий час прикрашають його.
Восени плоди чорніють і падають на землю. Діти люблять поласувати смачними горішками дерева, що росте у моєму невеликому дворі.
Яблуня.
У нашому дворі росте яблуня.
Не одна дитина виросла на його віку. А яблуня щораз цвіте та плодоносить. Весною вона вкривається великими біло-рожевими квітами. А восени дає щедрий врожай. ЇЇ яблука червоні та великі. Вони дуже смачні.
Усі у дворі з великим задоволенням смакують соковиті яблуневі плоди.
