Вставним словом ускладнене речення(розділові знаки пропущено) А) Він Максим добре знав як згубно опускати руки в скрутну хвилину. Б) Побілені крейдою стіни повертали хаті молодість. В) Це може навіть і не вірші а квіти кинуті тобі. Г) А в голові думки пензлями малюнок малювали. Д) Жовте листя на вітрах розвіяне поховала у снігах зима)​

-Яка ж я гарна! Просто красуня!

-Та хіба краса все вирішує? Ось я, сильний та всемогущий,а ще мене всі бояться.

-Тебе? Та тебе, мабуть , тільки миша злякається. Хіба ти страшний?

-Може і не страшний але мужній та дужий. А ось ти , що можеш? Тебе,що хтось боїться чи то тебе хтось злякається? Краси твоеї не достатньо щоб бути краще за мене.

-Так ти правий , але твоєї сили не достатньо щоб бути таким гарним, як я.

-І взагалі чого це ми сперечаємось кожен з нас гарний та сильний по своему. Хіба ось я зможу так цвісти?

-Ні, не зможеш.

-А ти зможеш так сильно та швидко дмухати?

-Ні, не зможу.

-Тоді давай жити мирно і допомагати друг другу стати кращім.

-Давай.

Духовність – це внутрішній світ людини, зв’язок людини з релігією.Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у сфері духовного життя, полягає в тому, щоб створити умови для найповнішого освоєння людиною багатогранного потенціалу як української, так і світової духовності й культури. Надзвичайно важливо також створення умов для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини, свого власного духовного світобачення і світосприйняття.духовна людина не обов’язково повинна належати до якоїсь релігії, для неї найголовніше — мати віру.Справді, серед людей панують різні погляди на духовність. Написано тисячі книжок про те, як розвинути духовність, але ті, хто їх читає, і далі відчувають порожнечу та замішання.Головним у духовній культурі особистості є активне, творче та відповідальне ставлення до життя - до природи, іншим, перед самим собою. Ознака духовної культури особистості - готовність особистості до самовіддачі та самовдосконалення.