Визначити «дане» й «нове» в реченнях тексту
Текст 1 Перед образами горіла лампада. Тут коливались голуби та писанки на
нитках, приліплених до стелі. Посеред світлиці стояв застелений скатертю стіл.Біля
нього стояли широкі лавки.
Текст 2. Кенгуру двометрового зросту народжує малюсіньке, завбільшки з
волоський горіх, дитятко. Таке немовлятко навіть мамине молоко одержує в
примусовому порядку. Пожива впирскується йому в рот без його згоди.

     У сонячний день ми із сім'ї єю відправились на прогулянку в ліс. Далеко на галявині ми побачили великий кам'яний будинок. Батько відкрив залізні двері. В середині будинку стояв великий стіл, а в кутку розташувалась залізна ліжко. Я опустила голову на ліжко на ній була дуже м'яка подушка. Раптом ми почули шурхіт, то прийшли господарі будинку. На обличчі господині була сонячна усмішка, але у господаря кам'яне обличчя, йому не сподобалось, що ми увійшли без дозволу. Це був суровий чоловік у нього залізна витримка заради якої він всіх переможе і здолає. Але м'який характер господіни його переконав, що ми не злодії, а друзі. І вже у вечері нас пригощали смачною вечерею.        

Мій дім-моя фортеця. Цим небагатослівним висловлюванням ми маємо на увазі, величезний сенс. Коли ти в малому віці, ти не бажаєш жити за законами сім’ї. Але, подорослішавши, ти розумієш, що ці закони потрібні.

Це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. У кожній родині мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції. Ти ростеш, виховувати у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх до ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. Бачиш першу мамину посмішку, посмішку щастя.

У сім’ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. Коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. Минає півроку, і все знову по-старому. Ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними.

Потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. І, здається, ти радий цьому. Але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків.

Де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна. Сім’я-це святе. У цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. І ти повинен і зобов’язаний, любити і поважати свою сім’ю, батьків. Так як саме їм ти зобов’язаний своїм життям.

Твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати