Написать твір "Моє зоплення"

Якось мишка посварилась з монітором. Вона думала, що її робота -це тільки постійне кликання,а в монітора на багато яскравиша робота.Тому вона вирішила знайти іншого друга, щоб її значення приносило найбільшу користь, а не тільки кликання.Вона вирішила піти до телевізора, але телевізору вона не потрібна була, й він сказав, що в нього є тільки один найкращій друг -це пульт.Тоді вона вірішила піти до телефона,але вона також була йому не потрібна.Вона вірішила повернутись до свого друга. Тим часом монітор дуже сумував..Він нічого не робив, тому, коли зявилась мишка, він дуже зрадів й пояснив мишці,що без неї він не зможе працювати, адже вона допомагає йому.Тепер мишка ніколи його не покине, адже знає, що її робота набагато найважливіша, і це точно не кликання.

Объяснение:

Казка про монітор і комп'ютерну мишку.

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.