Перед ним сиділа дівчина. Але не Наталка, не сестра. Зовсім не вона. Чужа якась
дівчина. Але ж така хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від
сонця.
В голові Григорієві паморочилося від явної галюцинації. Він покотив її по
подушці вправо – глянув, вліво – глянув. Роздивився по хаті. У кутку рясніли образи,
королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем.
Чорні cтрастяні хрести напалені на стелі… Він лежить на великому дерев’яному
ліжкові, роздягнений, накритий вовняною ковдрою чи киреєю. Пахне васильками…
У вікно знадвору зазирає сонце. Мати в очіпку і в рясній стародавній спідниці,
посміхаючись, несе тарілки в двері… За нею йде бистроока дівчина виступає, мов
горлиця… Біля вікна, тримаючи козацьке сідло й умивальник, звівся й стоїть
густобровий, кремезний парубок…
Григорій заплющує очі. Дівчина щось говорить… Що це? Той голос, той шалений,
передсмертний крик мисливця, припертого ведмедем, - останнє враження, що він виніс
із життя. Але ж то був чоловік, у штанях, у шкірянім, мисливськім одязі…Так, то був
чоловік, юнак…
Григорій розплющує очі – перед ним стоїть дівчина … Стало легко, і радісно, і
дивно. Біля нього стояли рідні, близькі люди. На далекім, далекім краєчку землі, після
всього жаху - близькі й рідні люди! Стурбовані за ньо-
го, упадають біля нього, як мати, як батько, як сестра і брат. І Київ ще тут є десь один.
Григорій потер чоло і засміявся. А всередині йому гейби хлоп’я танцювало і било в
долоні: «Жив! Жив! Житимеш!» І хотілося сказати щось хороше – хороше.
- Мамо…- і затнувся, дивлячись на матір: - Дозвольте вас так називати, бо ви ж
така… як і моя мати.
3) Творче з елементами аналізу
- Визначте тему й основну думку висловлюваного.
- Даний текст не має назви. Пригадайте, що враховується, коли дається назва тексту?
Дайте назву текстові. Що відображає ваша назва: тему чи ідею твору?
- Довести належність тексту до художнього стилю.
Знайти в тексті епітети, метафори, порівняння. Яку роль вони відіграють у художньому
висловлюванні?
