Твір "Планетник"
1. У магазині агроном-квартирант купував:
а) ковбасу і цукерки;
б) хліб і згущене молоко;
в) сметану і печиво.
2.Тваринне господарство Олени Булиги складалося з:
а) собаки та кози; б) курей та кота; в) качок і гусей.
3.З двору, де жила бабуся, можна було гати
за бурхливою річкою:
а) Самара; б) Вілія; в) Дністер.
4. Хата літньої жінки стояла
а) під горою
б) неподалік від озера
в) біля лісу з червоного сосняку
5. «Інкубаторами» бабуся називала:
а) індиків; б) курей; в) качок.
6. Олена Булига розповідала своєму квартиранту
легенду про Планетника:
а) травневими вечорами;
б) під час обіду;
в) коли поралася біля печі, готуючи йому сніданок.
7. Характеризуючи бабусю, про неї можна сказати,
що вона:
а) мовчазна; б) легковажна; в) працьовита.
8. Сидячи у хаті, хлопець через вікно гав, як:
а) мати розпушувала землю і садила насіння;
б) на вечірньому небі сяяли зірки;
в) кури на дворі розгрібали сміття.
9. Цілу зиму хлопчик сидів у курній хаті, наче:
а) прихований скарб;
б) насінина, запхнута й зав'язана у торбинку;
в) ув'язнений,
10. Найбільше хлопчик мріяв про те, як:
а) потрапити на місяць;
б) вирушити у подорож на кораблі;
в) самому щось посіяти і щоб воно зійшло.
​

Людина дуже любить природу і практично не може без неї жити. У цьому немає нічого дивного, якщо не забувати про те, що сама людина є невід’ємною частиною природи. Відповідно, лише перебуваючи на природі, вона може в повній мірі з нею з’єднатися, обмінятися з нею енергією і відчути приплив сил. У кожної людини є місце, яке вона вважає своїм улюбленим куточком природи. Звичайно, винятком з цього правила я не є. У мене точно так само є певне природне місце, де я відчуваю себе найкраще, і де, на мою думку, природа проявляється найкращим чином.

Особисто для мене улюбленим куточком природи є невеликий сад поруч із моїм будинком. Я встиг полюбити цей садок ще будучи зовсім дитиною. 

(ЕСЛИ СЛИШКОМ МНОГО МОЖЕШ ЧУТЬ СОКРАТИТЬ ПАРУ ПРЕДЛОДЕНИЙ УБРАТЬ)

Добрі справи людей високо оцінювалися за всіх часів. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, що їхали за тридев’ять земель рятувати людей від хвороб, учити дітей, допомагати жертвам катастроф і т.п. Добрі справи — це і добродійність багатих людей, що на свої гроші будували гімназії і школи, відкривали і утримували безкоштовні лікарні і будинки для старих, матеріально підтримували таланти і допомагали одержати освіту бідним молодим людям. Але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадить великий капітал, то можна і спізнитися.

 Завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: «Поспішайте робити добро!» Не треба чекати, коли станеш багатим. Добрі справи… Це і добрі слова, і до старим, і підтримка друзів. Задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти? А коли допоміг їй по господарству? Чи давно відвідував бабусю? Чи дзвониш дідусеві регулярно, чи ділишся з ним своїми проблемами? Чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про до або відговорився вічною зайнятістю? Чи відвідав хворого друга? Це все і багато чого іншого, мій ровеснику, уже можна робити сьогодні. Не відкладай добрі справи на майбутнє!