З неочікуванних результатів:
З’являється відчуття того, що ти маєш бути гідним своїх пращурів, «підтримати честь роду». І якщо вони досягли в житті значних успіхів, то й ти маєш зробити щось хороше. З’являється внутрішнє відчуття відповідальності перед своїм родом. Тут мені деякі шуткували: “Тобі, мабуть, нема чим пишатися, так хочеш пишатися досягненнями пращурів та їх дворянським родом”. Але на мій погляд власне дворянство не є так цікавим, як конкретні досягнення конкретних осіб. Як Ви гадаєте, хто з пращурів цікавіший як людина – селянин, у документах котрого написано, що грамоту він вивчив самостійно вдома (що каже про велику жагу цієї людини до знань), або дворянин, котрий мав усі можливості бути освіченим, але залишився неписьменний? Розуміння багатонаціональності своїх пращурів. Наприклад, я у себе на цей час нарахувала вже сім національностей підтверджених архівними даними та ще з добрий десяток за генетичним аналізом. Нещодавно на генеалогічній конференції провідний український генеалог Томазов В. В., розповідаючи про користь генеалогії, відмітив, що вона – це найкращі ліки від ксенофобії! Я з ним повністю погоджуюсь і мрію, щоб якамога більше людей зрозуміли цю істину. В кожному з нас – «вінегрет» з національностей! Так який сенс ненавидіти народи, носієм генів яких ти є? В іншій статті прочитала, що глобалізація, завдяки активному змішуванню різних національностей, скоріше за все приведе до зникнення багатьох національних та релігійних конфліктів. І зараз цей процес набагато прискорюється. Навіть серед моїх близьких та знайомих є багато міжнаціональних шлюбів, причому досить екзотичних. Яскравий приклад: жінка з України, що має серед своїх пращурів крім українців, ще поляків та турок, одружується з сином корейця та голландки. Нове розуміння історії – після початку генеалогічних пошуків я зовсім іншим чином стала сприймати історію, змінивши погляд ззовні на погляд зсередини. Це ж велика різниця – прочитати про «якесь там повстання в якумусь там році» (одне з багатьох), або прочитати про те ж саме повстання, але якщо твій пращур Іван Петрович Сидоренко особисто брав у ньому участь!Объяснение:
"Життя - це не лише навчання, але якщо ти не можеш пройти навіть через цю його частину, то на що ти взагалі здатен?"
Слова звучать дуже дотепно для учнів школи, бо часто школярі скаржаться , що їм забагато задають домашнього завдання або вони хочуть погуляти, а не ходити до школи. Усі ми знаємо , що усе життя - це урок, кожен день ми чомусь навчаємось. Навіть, щоб підтримати бесіду треба бути навченою людиною. Якщо ми не можемо зробити елементарного - домашнє завдання, то чого ми варті у житті? Кожен день - боротьба. Але не можна сказати, що людина, яка щодня навчається - краща за людину, яка, наприклад, отримала лише середню освіту. Характер, настрій , досвід життя - людина отримує за книжками і упродовж життя.
Багатьом із нас здається, що ми багато встигли у своєму житті, але це тільки горизонт. Кожен має прожити життя так, щоб потім не думати: "а чи не згаяли ми час даремно?".Людина повинна обрати мету життя .По дорозі до мети треба здобути багато перемог над собою.Досягти висот у житті і вибрати професію .Заради цього варто перебороти свою лінь і перемагати себе.
Объяснение:
