Складіть речення, ввівши в них подані цитати- вислови відомих людей

Добру науку приймай, хоч її і від чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив (І.Франко)

Прочитайте текст і виконайте завдання 1 ─ 4. [1] На ще не зовсім заплющене око озера впав густий туман. [2] Улоговину заповнив білий пухнастий оболок, що спустився на прогаль урочища Нечимного. [3] Лише Водяник ніби ще стереже від остаточного занепащення легендарне озеро народжене льодовиком. [4] Ось він, прорвавши пелену туману, виринув з води. [5] Потім приліг подрімати в озері. [6] Голубе око плеса дивиться на небо, яке гойдають крилами й озвучують прощальними звуками перелітні птахи.

Варіант 1

1.У першому реченні вжито прикметників *

А один  (густий)

2. Дієприкметниковий зворот є в реченні *

В [3] (народжене льодовиком)

3. Дієприслівниковий зворот є в реченні *

Г[4]  (прорвавши пелену туману)

4.Пунктуаційну помилку допущено в реченні *

В[3]  (озеро, народжене льодовиком)

Поза сумнівом, народні традиції — це культурна спадщина, до того ж у кожного народу — своя. Їх іс­торія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. І ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примно­жувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною. Усвідомлення своєї причетності до великого народу є усвідомленням себе самого, своєї значимості у світі. Той, хто не знає своєї культури, цурається мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів. Скільки обрядів довелося мені побачити: і весіл­ля, і свято Купала, і свято першого снопа! Мені по­щастило брати участь в усіляких Різдвяних дійствах… А скільки ще не побачено! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збага­тити його. Згадаймо хоча б безсмертні твори І. Котляревсь­кого «Наталка Полтавка», Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», М. Коцюбинського «Тіні забутих предків, автобіографічні твори О. Довженка «Зачарована Дес­на», М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та ін., у яких зображено широку палітру народних традицій. Я із задоволенням читаю книжки, які містять ін­формацію про історію і культуру інших народів, по­рівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших народів. Доволі приємно, коли ви­являється, щоукраїнські традиції — багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. Отже, будучи частиною народу, не можна не ці­кавитися його душею, його життям — народними традиціями, що є його культурною спадщиною, бо, як писав Антін Могильницький:
Кожен нарід, хоть би дикий, Любить свій родимий край, Любить отцівські язики, Свою мову і звичай.