Прийшла зима- чарівниця , захурделила, замела доріжки білим снігом, закувала в лід річки і озера. У небі закружляли у дивному танку срібні сніжинки. - Дивіться, яка я гарна! Таких візерунків, як у мене, немає нівкого, - мовила одна сніжинка. - Так, ти гарна, але не гарніша за інших! Ми всі діти матінки-зими і однаково прекрасні, - відповіла друга сніжинка. - Але ж візерунки у нас різні, і мій найкрасивіший, - не вгамовувалася перша сніжинка. Друга сніжинка хотіла щось сказати подрузі, але в цю мить впала на щось тверде. - Дивись, яка вона гарна, який у неї чудернацький візерунок! - промовило якесь дівча розглядаючи на долонці сніжинку. А перша сніжинка впала дівчинці під ноги і ніхто не побачив її краси серед величезної кількості сестер-сніжинок...
Україна... скільки емоцій виникає у мене коли я чую це слово - і радість, і смуток, і журба, і гордість... і цей список можна продовжувати до безкінечності. Якою б безталанною не була б наша Україна, проте для нас вона була, є і буде спільним домом. А ми, сучасне покоління, просто не розуміємо цього. Які б важкі часи не переживала наша ненька-Україна, вона завжди давала нам прихисток. Прикро, що сучасна молодь не знає нашої історії, і тому їм байдуже на усе... Тож давайте схаменемось і підіймемо бойовий дух нашої держави, адже Україна - наш спільний дім!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
