Записати слова через дефіс, окремо та разом.

(Ні)хто, ні(в)кого, де(з)чим, кимо(сь), чий(небудь), будь(з)чим, бу-дь(до)кого, (будь)кого, хтозна(з)ким, хтозна(до)чого, (хтозна)чий, хто-зна(від)чого, казна(з)чим, (аби)хто, аби(з)чим, (аби)чий, чим(небудь), (аби)якого, який(небудь), (аби)що, аби(до)чого, (де)хто, (де)який, (де)чим, де(з)ким, (де)котрий, (де)яким, (де)кого, ні(до)кого, ні(з)ким, ні(з)яким, (ні)кого, (ні)чим, (ні)скільки, ні(з)чим, ні(за)ким, (будь)хто.

Сторія українського народу містить у собі багато цікавого. Одні її сторінки вкриті таємницями або забуттям, славою і гордістю сповнені інші. Але кожна з цих сторінок обов'язково є невід'ємною часткою великої історії душі українського народу, що завжди славився, як завзятий та наполегливий. Той, хто поважав працю і був знайомий з мистецтвом сіяти, вирощувати, косити, молотити і пекти хліб. Цікаво, що між далекими за значенням словами «життя» і «жито» такий близький зв'язок. Імовірно, що саме в такий б наші предки воздали заслужену хвалу житові-годувальнику, хлібу, без якого справді майже не можливе життя людське. Тому що природою хлібна зернина створена з таким

самим високим натхненням, «у мить щедрого осяяння, яке витрачено нею і на саму людину», як казав В. Яворівський. Мабуть саме тому з прадавніх часів наш народ цінує понад усе хліб, сіль і честь. Д. Прилюк дав цьому таке пояснення: «Хліб — то багатство, достаток, сіль — то гостинність і щедрість, а честь — то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані дрібка солі».

Ще моя бабуся завжди казала: «Спочатку хліб на стіл ставлять, потім люди сідають».

А ми питали: «Чому?»

«Тому, — казала бабуся, — що в ньому є людська праця, надії, спогади. Буде поганий настрій у хазяйки, що хліб пече, — і за столом усі посваряться. А якщо вона буде лагідна — і хліб буде гарний, і мир у родині».

Ми запам'ятали її слова. І хоч бабусі вже з нами немає, я завжди першим на стіл ставлю хліб, коли ми сідаємо їсти. Бо він є основою будь-якої вечері, сніданку, чи обіду

Один за всіх і всі за одного Вважається, що найважливішими у житті є повага і дружба, підтримка і відчуття необхідності. І на наступному прикладі я спробує це довести. Одного разу я пішов подивитися на змагання каратистів, що проходили у районному спортивному комплексі. У змаганнях приймало участь близько 20 команд з усієї області. Мені все було цікаве, але більш за все мене порадувала взаємопідтримка між членами однієї команди. Хоча спорт це і жорсткий, але людські якості бійців, такі як доброта, готовність прийти на до щира радість за перемогу та підтримка у випадку поразки - дуже розвинені у спортсменів. Мою увагу пригорнула одна команда, спортсмени якої завжди були разом і голосно вболівали один за одного. І я не здивувався, що ця команда посіла перше місце за кількістю отриманих нагород. Адже в перемозі кожного з них - є заслуга спортсменів всієї команди.