Дуже терміново
Розставити де необхідно, пропущені розділові знаки.

1. Хай наша віра не вмирає і розум хай не покида!

2. Секунда ще і світло заполонить святії небеса.

3. Сніжило і в повітрі морозило скрізь.

4. Красиве залите ніччю небо виблискувало зірками випущеними в космос.

5. Завершенням їхніх мрій був Київ стародавнє місто історії

6. Слід робити добрі справи і не чекаючи подяки.

7. В осінь літо заходило не поспішаючи.

8. Ці якості й навички до речі ти повинен розвивати в собі адже вони знадобляться і в

бізнесі і в процесі навчання і в розвитку кар’єри.

9. Скалічена мова отуплює облуплює людину зводить її мислення до примітивного бо

мова лад мислення віконця через які людина бачить світ.

10. На думку менеджерів серед якостей і навичок успішного підприємця можна

виокремити як-от ініціативність і творчість лідерство й відповідальність

цілеспрямованість і мотивація.

11. Світле усміхнене небо теплі ніжні слова матері стоять перед його сивими очима

тривожними темними сумними.

12. Наші сучасники на відміну від батьків своїх та дідів вірять що ситуація із

таненням льодовиків без сумніву владнається сама собою.

13. Перелякано починав пригадувати учорашнє і коли десь далеко у своїй пам’яті

знаходив вихід він заспокоювався.

14. Я звичайно міг учителювати у своєму селі але туди не вскочиш стоїть воно над

горою до найближчого міста тридцять кілометрів кругом ліси річки луки.

15. Відомий мовознавець Л.Булаховський писав Безсумнівно пристрасть до створення

великих надфразових єдностей як і навпаки до короткої в’язі одна з істотних ознак

стилістичної манери авторів.

16. До речі зазирнув Вітько у клас мені здається що зараз прийде вчитель шановні

друзі.

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.

Дивіться також

На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.

І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати

І гнилою колодою

По світу валятись.

А дай жити, серцем жити

І людей любити...

Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.

Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.

Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.

Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.

Хто з нас не пам*ятає свій перший день у школі. Перший дзвоник, святкова лінійка і знайомство з першою вчителькою-мариною володимирівною.  Саме перший раз переступивши поріг першого класу я відчула тепло, яке віяло з її душі. На кожному уроці вона вчила нас, маленьких діточок, як стати людиною з великої літери. марина володимирівна була лагідна і привітна.Вона завжди допомагала нам у всьому. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька знову розповідала щось цікаве й захоплююче.  Зараз я навчаюся в п'ятому класі в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому, але я продовжую приходити після уроків до марини володимирівни й розповідати про свої успіхи. І скільки б років не минуло, я пам'ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності.