Зробити розбір речень: 1. Срібним маревом повиті, коло сіл стоять тополі.
2. Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.
3. Хвилю зеленою здіймається навесні Батиєва гора.
4. В світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було
несправедливо-лагідного, то зовсім не ватро було б жити.
5. Наші кроки в кіно були спробами дитини, яка вчиться ходити.
Приклад:
Про безхарактерних(означення) людей(додаток) кажуть(присудок) ні риба ні м’ясо (додаток).
Розповідне, неокличне повне, односкладне, безособове, неускладнене, поширене

Никита Кожемяка - герой народной сказки. В ней рассказывается о том, как Змей тиранил все царство, требуя себе в жертву живых людей. И вот, когда в жертву ему принесли дочь царя, она узнала у Змея. что только Никита Кожемяка сможет его убить. Пошел царь просить Никиту о но тот от неожиданности порвал все шкуры, которые как-раз мочил, рассердился и отказал. Пошли к Кожемяке старики, но и они встретили отказ. Но когда прибежали к нему маленькие дети, начали плакать да умолять, тут уж его сердце не выдержало и он пошел к Змею.
Как и в каждой сказке, добро победило зло. Змей убит, народ
Никита предстает перед нами человеком необычайной силы. Когда он сердился, то в гневе мог отказать и самому царю. Но, все таки, он был очень добр и мягок в душе, ибо не выдержал детских слез, и пошел на битву. 
Никита Кожемяка - воплощение слваного русского богатыря, коими всегда славилась словянская земля.

Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які у свою чергу впливають на духовну культуру нації. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї і мова - ось ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, питається: Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв - то такий же великий гріх для матері, як і гріх - не молитися Богові.