Відповідь:
Якось восени зустрілись їжачок і ведмідь.
— Ну, що, друже, підготував барліг до зими? — поцікавився колючий у
клишоногого, весело підморгнувши.
— Навіщо мені лігво?! — гигикнув бурий.-Тільки подивися, яке маю хутро з пухнатим коміром, а жиру взагалі стільки, що вистачить на всіх мешканців лісу! З якого дива півроку валятися в барлозі, коли можна насолоджуватися життям!
— Я тобі просто дивуюся, приятелю, — похитав головою їжак, — вирішуй сам. Тільки дивися, будь ласка, не позбудься свого розкішного хутра чи хвоста.
На цьому і розійшлися. Як і передбачав їжачок, невдовзі почалася зима. Посипав лапатий сніг, завила хуртовина, від великого морозу затремтіли і лісові
мешканці, й дерева. Бурому стало також холодно. Та найдужче у ведмедя страждав хвіст. Дуже допікала бідолашному холоднеча.
Одного ранку ведмідь прокинувся і виявив, що його хвіст відмерз. Минув місяць, і дивовижне хутро клишоногого облізло лапатими шматочками.
Навесні знову їжачок і ведмідь зустрілися на галявині.
— Куди ж подівся твій надзвичайний хвіст? — поцікавився колючий, здивовано оглядаючи ведмедя.
— Даремно тебе не послухався, — щиро зізнався ведмідь. — Узимку холодно й немає чого їсти. Відтепер готуватимуся до лютої пори заздалегідь і дуже ретельно.
Бурий дотримав слово і донині жодного разу не порушив обіцянку — щороку старанно готує барліг і взимку слухняно поринає у сплячку.
Пояснення:
Ким тільки не мріють люди стати: знаменитими космонавтами, як Ю. Гагарін, відважними пожежниками, лікарями, щоб рятувати сотні життів, співаками, щоб блищати на сцені, вчителями, щоб давати знання ... Професій існує багато, головне - не помилитися у своєму виборі і присвятити цій професії все своє життя. У кожного є свої інтереси, свої улюблені заняття, у кого-то є талант, а хтось здатний швидко і легко всьому навчитися. У дитинстві я мріяла бути співачкою, бо любила співати і хотіла стати знаменитою, але потім зрозуміла, що це була лише дитяча мрія. Я люблю багато читати і писати щось цікаве, висловлювати свою думку і сперечатися про що-небудь і можливо саме тому я стала замислюватися про професії журналіста. Зараз я вже впевнено можу сказати, що це саме те, що мені потрібно.
Бути журналістом - це цікаво! Що може бути цікавіше, ніж брати інтерв'ю, знайомиться з новими людьми, дізнаватися подробиці їхнього життя і про те, як вони домагалися успіху? Або бачити однією з перших будь-яку подію, а потім про це розповідати всій країні, всьому світу і неважливо яким чином: написати про це в газеті або зробити про це репортаж? Я мрію робити свої репортажі і, якщо знадобиться, їхати для цього в далеку глибинку нашої великої країни або ж навпаки: летіти кілька годин на літаку в далеку країну, а потім розповідати всій країні по телебаченню про те, що сталося. Професія журналіста і важка і цікава. Але в той же час це дуже відповідальна робота, тому що світ дізнається про новини саме з вуст журналістів і важливо донести до глядача або читача інформацію, не спотворюючи її.
