Виправити помилки. Кожен предмет українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона , як і чимало інших оберегів супроводжувала українця від народження до смерті. Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте щасливе присвячене Богу життя. Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях від сіяння конопель до ткацтва полотна кількаразового вибілювання і пошиття виробу. Тоді його оздоблювали але нікому не давали зшивати візерунку щоб добра доля не відвернулася . Весільна сорочка була особливою. У ній вінчаютьця і кінчаються казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася . Незичилася і не бралася з чужого плеча не продавалася хіба по смерті дарувала ся. Тоді слугувала пам'яттю , а не предметом одягу .
