Читання деформованого тексту
Найбільше любила білочка цукор. За це і прозвали її Ласункою. Вона частенько ходила на прогулянку, але далі високої сосни не йшла.
Жваву білочку звали Ласункою. Потрапила вона до нас ранньої осені ще маленьким кумедним білченям.
Одного весняного вечора вона не повернулася додому. Всі дуже зажурилися, бо думали, що вона нас покинула.
Прийшла весна, зійшов сніг, вкрилася земля травою і квітами. Ласунка стала дорослою білкою.
Минуло кілька днів. Ласунка знову зникла і тепер уже назавжди.
Другого вечора Ласунка з’явилася. Вона кинулася до нас і як завжди по цукру.
- Спишіть текст, правильно розмістивши абзаци і дайте назву цьому тексту.

Ось і настала нарешті довгоочікувана зима: випав перший сніжок, потягнуло морозцем, іній розмалював вікна. З птахів, велика частина яких полетіла на південь, залишилися небагато; незвична тиша лише зрідка порушується шурхотом чиїхось обережних лапок Даком снігу, що впав з ялини. Звірі розділилися на дві групки: одна міцно спить в теплій нірці, інша метається в пошуках корму.
Ведмеді солодко сплять у барлозі, посмоктуючи лапу - ніхто не порушує ідилію лісу протяжним ревом і хрускотом ламаються гілок. Лише вовк, упустили видобуток, зрідка завиє протяжно на весь ліс; одинокий лось обережно пронесеться мимо, не зачепивши ні гілочки.
Неподалік від лісу стоїть село: видно черепичні дахи, чутний гавкіт собак, цівки диму направляються в небо. Ось мужичок вийде за хвіртку з відрами і попрямує до колодязя, вода в ньому замерзла - піде мужичок назад в хату і повернеться з сокирою.
Неможливо не замилуватися і красотою сніжного поля - прекрасна пора року зима.

Ось і настала нарешті довгоочікувана зима: випав перший сніжок, потягнуло морозцем, іній розмалював вікна. З птахів, велика частина яких полетіла на південь, залишилися небагато; незвична тиша лише зрідка порушується шурхотом чиїхось обережних лапок Даком снігу, що впав з ялини. Звірі розділилися на дві групки: одна міцно спить в теплій нірці, інша метається в пошуках корму.
Ведмеді солодко сплять у барлозі, посмоктуючи лапу - ніхто не порушує ідилію лісу протяжним ревом і хрускотом ламаються гілок. Лише вовк, упустили видобуток, зрідка завиє протяжно на весь ліс; одинокий лось обережно пронесеться мимо, не зачепивши ні гілочки.
Неподалік від лісу стоїть село: видно черепичні дахи, чутний гавкіт собак, цівки диму направляються в небо. Ось мужичок вийде за хвіртку з відрами і попрямує до колодязя, вода в ньому замерзла - піде мужичок назад в хату і повернеться з сокирою.
Неможливо не замилуватися і красотою сніжного поля - прекрасна пора року зима.