у центрі львова розташувалась велична споруда – львівський оперний театр імені соломії крушельницької.
розкішна будівля була побудована на початку хх століття за проектом талановитого польського архітектора зигмунда горголевського. 4 жовтня 1900 року урочисто відкрився святковою прем'єрою великий міський театр.
будівля призначена для проведення вистав. мене вразила зала, яка побудована у вигляді ліри. зручні ложі для глядачів розміщені на чотирьох ярусах.
основою фасаду є складний портик, який ще називають парковим павільйоном з колонадою. головний фасад розділений горизонтальним муруванням на два яруси. на краях другого ярусу головного фасаду розміщені дві великі сидячі статуї: зліва жінка з маскою уособлює комедію, справа жінка з ножем – трагедію.
у театр можна зайти з трьох входів, що розміщені у нішах першого ярусу. завершення передньої стіни, або фронтон, має трикутну форму, оздоблену цікавою скульптурною композицією «радощі і страждання життя». зверху театр увінчують дві скульптурні групи-символи: справа розмістилась «музика» й зліва – «комедія і драма». посередині на найвищому рівні статуя «слави». вона високо над головою тримає пальмову гілку – символ нагороди для тих, хто присвятив себе мистецтву.
під оперним театром у колекторі тече річка полтва. а сама споруда знаходиться на величезних бетонних блоках. блукаючи підвалами, можна чути звук течії полоненої річки.
на мій погляд, чудова будівля оперного театру гармонійно вписується в архітектурний ансамбль центра міста. споруда має достатньо добрий круговий огляд, бо до неї впритул не примикає жодна споруда. сріблясті бризки фонтану перед центральним входом підкреслюють велич театру.
чудова будівля театру є окрасою міста. вона також вважається одною з кращих у світі.
ответ:
мені згадалося невелике оповідання-притча і. с. тургенєва "два багатії". письменник віддає належне і звеличує багатія ротшильда, що виділяє великі гроші на виховання сиріт, на лікування хворих, утримання самотніх старих. і відразу тургенєв згадує, як бідний російський селянин взяв у свою родину сироту. на нарікання дружини, що і так голодно в родині, а тепер їм навіть не буде за що купити сіль, щоб посолити юшку, селянин відповідає: "а ми її і несолону". тургенєв робить висновок: "далеко ротшильду до цього мужика! " так, цей бідняк добріший мільярдера, багатший душею. недарма оповідання називається "два багатії", хоча формально один з героїв — бідняк.
завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: "поспішайте робити добро! " не треба чекати, коли станеш багатим, як ротшильд. добрі це і добрі слова, і старим, і підтримка друзів. задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти? а коли допоміг їй по господарству? чи давно відвідував бабусю? чи дзвониш дідусеві регулярно, чи ділишся з ним своїми проблемами? чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про , або відговорився вічною зайнятістю? чи відвідав хворого друга? це все і багато чого іншого, мій ровеснику, уже можна робити сьогодні. не відкладай добрі справи на майбутнє!
объяснение:
