6. Укажіть рядок, у якому всі слова – вказівні частки:
а) осьде, от, он, точно;
б) онде, тільки, майже, справді;
в) ото, то, ось, он;
г) ось, це, оце, воно, точно.
7. Укажіть рядок, у якому всі частки пишуть через дефіс:
а) як/би, казна/де, аби/хто, коли/сь;
б) як/от, хтозна/коли, сядь/бо, так/то;
в) таки/заспівав, взяв/таки, зроби/ж, де/коли;
г) поки/що, скинь/но, де/коли, ні/хто.
8. Укажіть речення, у якому частка ні виступає членом реченням:
а) На чужині не ті люди, тяжко з ними жити: ні з ким буде поплакати, ні
поговорити;
б) Оте її «ні» боляче різонуло по серці;
в) Ніхто ніде не гомонів;
г) Ні, я цього не зроблю.
9. З усіма частинами мови в протиставних сполученнях заперечна частка не
пишеться:
а) разом;
б) окремо;
в) через дефіс;
г) надають висловлюванню заперечного значення.
10. З дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова або входять
до складу присудка, заперечна частка не пишеться:
а) разом;
б) окремо;
в) через дефіс;
г) підсилює значення окремого слова.

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.

1. Опис багатого і бідного хлопців

2. Важке життя Тараса

3.Зустріч з Оксаною

4.Загадкові діаманти хлопця

ПЕРЕКАЗ:

Із школи вийшли два хлопці: багатий і бідний. Бідного хлопця звали Тарас, у нього як він описував було не життя а мука,завжди голодний у немитій сорочці. Дяк недуже піклувався за нього, бив його за невдачі. Радів хлопець тільки тоді коли бачив Оксану, вона його пригріє своїми карими очима і посмушкою тай піде. А сирота Шевченко декілька днів носи під нестриженим чубом два блискучих діаманти