ОбъясЖиттєві цінності людини не тільки визнаються більшістю свідомих громадян, а й державою, а також міжнародним співтовариством, які представляються міжнародними міжурядовими організаціями. Всі ці цінності закріплені в законодавствах країн і актах міжнародних організацій, до цих цінностей відносяться життя і здоров’я людини, різні соціальні та суспільні цінності та багато іншого. Але в цілому питання з цінностями ускладнюється через те, що кожна людина має якісь власні та індивідуальні цінності, і вважає їх найбільш важливими особисто для себе. На жаль, не всі люди розумні і мудрі, а тому деякі з них поділяють фальшиві цінності. Тому питання дослідження і поділу істинних і фальшивих цінностей у житті людини дійсно актуальне.нение:
Тихий весняний ранок . Ліс прокидається від солодкого сну , кульбаба розкривається від , лише одного теплого промінчика сонця , проліски- вкривають лісові галявини блакитним килимом , ось нарешті настав час відступити від сну і білосніжному ландишу , прокинувшись він погланув на своїх квітучих друзів , які вже давно вмивалися росою та ніжилися на сонечку . Пізно прокинувся -подумав він і пішов прогулятися галявинами рідного лісу . - Доброго дня , пролісочки та ромашки ! Як спалося ?- озвався ландиш , до лісових жителів . - Здраствуй , не погано , ніч була тепла , зірки яскраві то все добре було . Дорогою він зустрічав не тільки квіточки , а й кущі шипшини , малини , величного дуба , тонку березу та стрімку річечку Майницю над якою красувалася плакуча іва - вона спустила свої пасма так низько , що вони майже доторкалися блакитної водиці , яка неслася стрімко донизу . Була в нього маленька мрія , дізнатися як з"явився перший білий ландиш на цій планеті ? Нажаль, ніхто з рослин не знав цього і він вирішив піти до тисячолітнього дуба на якому жила стара як цей світ,сова . Прийшовши на галявану всипану фіалковим цвітом , він нарешті побачив дуба і сову вічно сидячу на найпишнішій гілці , яка так старанно ховала її від сонячного світла . - Доброго дня , совушко - крикнув ландиш , -Доброго , дитя ! Що тебе занесло так далеко ? - Совушко , я б хотів поцікавитися у тебе , як з"явилася перша , така ж квітка як і я ? - О-о-о-о , синку , дай поміркую , можливо щось і згадаю . Пройшов деякий час і ландиш вирішив запитати у мудрої птахині . -Ну що пані сова , згадали ? - Так любий ! Зараз я росповім тобі , що бачила моя матуся . - сова почала свою розповідь . - Колись , дуже давно , ще коли навіть і мене в цьому лісі не було , а матуся бігала малесеньким пташеням , пробігала тут Білосніжка за якою, як ти знаєш , йшов мисливиць . Вона так швидко бігла , не оглядуючись , не зволікаючи , та так що втратила свое білісіньке намисто , яке подарував їй батько . Намисто розлетілося по всій галявині але дівчина не помітила цього , лише на слідуйчий день , коли вона вийшла зі своєї схованки , помітила відсутність її дорогого серцю подарунка . Білосніжка вирішила пройти стежкою , якою бігла до схованки . Вона йшла , дивилася по всім усюдам але намистин не знайшла та її око запримітило чудову галявину , усіпано білосніжними квітами , які пахнули батьковим коханням і від тоді дівчина кожного дня приходила на цю диво-галявину , милуватися ландишами , саме так вона вас і назвала ! Ось , дорогеньки історія про твою появу . Ландиш був зачараваний розповідью , подякував сові та помчав на свою гаплявину . Овитий любовью до свого роду , який з"явився з чарівних намистин , прекрасної дівчини !
