-
рада
у 7. Спишіть текст, ставлячи розділові знаки.
БАТЬКОВА ПОРАДА
Жив в одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько каже
Слухай сину! Живи так, щоб мав у кожному селі хату, на кожен
день чоботи і щоб тобі всі люди кланялись.
Задумався син над батьковими словами і питає
Як це батьку я можу поставити в кожному селі хату, купувати
щодня нові чоботи і примусити всіх мені кланятися?
Дуже легко сину відповів старий. Матимеш у кожному селі
доброго товариша — будеш мати і свою хату. Щоб на кожен день
були нові чоботи, треба їх щовечора чистити — будуть вони як нові.
Уставай сам рано і йди на роботу — кожен буде кланятися й вітати-
ся з тобою (Нар. творчість

Усі люди різні. Кожен має свій індивідуальний набір рис, як позитивних, так і негативних. Не існує абсолютно поганих чи добрих людей. Усі мають світлу й темну сторони душі. Тож не можна сказати, що порядною є та людина, яка володіє лише позитивними рисами. Та й чи існує така людина взагалі? Порядною є та людина, яка прагне вдосконалитися, позбутися своїх вад.

Відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. Відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. Як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. У порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.

Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. Порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. ЇЇ внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на оточення.

Існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. На мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. Адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. А по-друге, усі люди змінюються.

Стати порядною людиною ніколи не пізно. Хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого життя.

Звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. А взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.

Дивовижна історія життя, де були і пил сільських вулиць, і блискучі оперні зали Європи, і радість зустрічей, і гіркота втрати застигла в сяйві теплої бронзи на одній із старих вулиць півтисячолітнього міста Галичини все це – незабутній силует пам’ятника Соломії Крушельницької (1872 – 1952).

Адже місто, де юна співачка починала свій шлях у огортаючому муарі нот (перші свої професійні кроки майбутня примадонна починала в гімназичному хорі “Руська бесіда”, де в одинадцятирічному віці відбулося її дебют на великій сцені) не міг забути про свій золотий голос.

Потім всього за три роки (з 1891 по 1893) будуть закінчена з відзнакою консерваторія Галицького музичного товариства у Львові по класу оперний спів та фортепіано, головна партія в ораторії Генделя “Месія”, срібна медаль на публічному конкурсі, навчання в Мілані у блискучого педагога професора Фаусти Креспі, які стануть лише сходинками до вершини оперного Олімпу світу.