Пояснення: Старалась писати без помилок, якщо знайдете пробачення :')
Твір:
"Моє ставлення до України"
Україна – моя батьківщина і я пишаюсь тим що я українка. В Україні я народилась, зростаю, навчаюся, звідси мій рід.
Українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна величезна гостинна родина. А у будь-якій родині добробут та гарні відносини будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших. Родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це Україна. Я дуже люблю свою рідну Україну і все своє життя буду боротися за своє щастя на рідній землі і за щастя своїх співвітчизників. Я впевнена – труднощі мене не злякають.
Любити свою Батьківщину — це означає не просто мовчки милуватися її багатствами та красою, щоб стати справжнім громадянином своєї країни, треба вивчати її історію, знати й любити рідну мову, з повагою ставитися до державних символів країни, дотримуватися її законів. А ще це означає, що кожен з нас повинен робити для своєї країни щось корисне. Ми поки ще школярі, але в наших силах добре вчитися.
Щоб полюбити свою країну її треба пізнати багато подорожуючи. Я була у селі Петриківка і бачила, як працюють художники. На скляну палітру наносять всі кольори веселки – це гуаш. Спочатку майстриня робить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. Її рухи впевнені і плавні. Мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.
Очі розбігаються від розмаїття товарів українського виробництва. Обов’язково везеш додому щось на згадку про край де був.
Я мрію, щоб мій рідний край завжди жив у світі і благополуччя, тільки процвітав і робився краще і щоб ніякі негаразди не ставали на його шляху. Я хочу бачити свою країну квітучою, де кожна людина відчуває себе щасливою.
