За будовою розібрати : Якому-небудь, хтозна-чий

1. Прибув мій канівський земляк Середа, на ім’я Петро (Г. Костюк).

2. Дружина Платона Симиренка Софія, за походженням французька дворянка, швидко перейняла козацькі звичаї родини, охоче спілкувалася українською мовою (Л. Мацько).

3. Із Любечем, давньоруським містом, пов’язані долі багатьох руських князів Олега, Ярослава Володимировича, Святополка, Володимира Мономаха, Святослава Всеволодовича (М. Тищенко).

4. Особливо вразила і запам’яталася всім художня композиція Сашка Довженка «Святки»- поетична розповідь про народні новорічні торжества (С. Плачинда).

5. Двадцятишестирічний лікар-мікробіолог, майбутня зірка світової медичної науки і майбутній президент Усеукраїнської академії наук Данило Заболотний, провів на собі перший експеримент, прийнявши винайдену холерну вакцину (Л. Мацько).

6. Михайла Щепкіна, кріпака з Куртини, викупили 1818 року в Полтаві за 7207 карбованців (М. Шудря).

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. 

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. 

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. 

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!